Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ми зійшлися на думці, що наставникам нічого сказати першокурсникам. Перший семестр буде для вас найважчим, але згодом ви звикнете. Від себе тільки додам: постарайтеся не вбити одне одного, а ми прослідкуємо, щоб ви не померли з інших причин. На цьому все, дякую.
Цей голос. Аліса вже чула його, коли невідомий нахаба вгамселив її по нозі у вестибюлі. Тепер у нього з’явилося ім’я — Нейтер Хілорі. Подарувавши в залу впевнену усмішку, гвардієць повернувся до інших наставників. Вони разом неквапливо зійшли зі сцени.
— Я сподіваюся, про смерть він пожартував, — обізвалася Марія, збивши Алісу з думок.
Джейн нічого не відповіла.
Опісля почалася концертна частина зі співами, танцями і невеликою виставою про історичну подію — оборону Академії під час війни проти племен варварів. Тоді ще Елендор не розпався, і йому вдалося здобути перемогу та відкинути загарбників назад на материк. Однак часи героїчних битв закінчилися три століття тому, а останні роки єдиним ворогом Елендору був він сам.
Коли збори закінчилися, завідувачі кафедр надали інформацію стосовно навчання й часу занять. Показали, на якій стіні вішають розклад, а на яку повішають тих, хто не буде його дотримуватися. Попри жарти, Аліса сприйняла погрозу цілком серйозно. Після вечері вона з подругами пішли прогулятися внутрішнім двором. Коли сонце заховалося за дерева, а двір поринув у темряву, вони мали можливість на власні очі побачити, як вздовж доріжок одночасно спалахнуло каміння чарівних ліхтарів. До вступу Аліса ніколи не бачила такого дива, хоч і провела життя в найбільш незвичайному цирку.
Ближче до ночі всі розійшлися по кімнатах. У коридорах гуртожитку запанувала тиша, яку зрідка переривали чиїсь кроки чи відголоски далекого сміху. Після задування свічок спальню освітлювало лише місячне сяйво з вікна. Марія вже спала, а Аліса лежала на боці й крутила в руці свій перстень на нитці. У голові витало стільки думок. З напіввідчиненого вікна долинали звуки цвіркуна і шум нічного лісу. Легенький вітер погойдував гілля, ніби намагався його заколисати. Зрештою, трохи так полежавши, втомлена Аліса й сама поринула в сон без сновидінь.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заклиначка стихій, Поліна Ташань», після закриття браузера.