Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

4

Перший навчальний день в Академії почався доволі рано. На годиннику була сьома година, коли Аліса з Марією встали з ліжок. У кімнату пробивалися сонячні промені, а з двору вже долинали звуки із занять гвардійців.

— Бідолахи, — сказала Аліса, кинувши погляд у вікно, коли розсувала штори. Першокурсники з сусіднього факультету здавалися ледве живими.

— Вони там наче з п’ятої ранку тренуються. Мене збудив їхній репет. А взагалі, чого вони ще очікували? В Академії людям без магії важко вчитися. Військовий вишкіл три роки. Уяви тільки, скільки це мук! Добре, що з нас так не знущаються, і перша лекція сьогодні о десятій. Ще поснідати встигнемо.

Аліса з нею погоджувалася. Повернувшись від вікна, вона кинула:

— Збирайся трохи швидше, може, Джейн зустрінемо по дорозі.

Надворі зранку було не людно, тож пошуки вільного столику не завдали труднощів. У багатьох уже почалися заняття, і в Джейн, на жаль, також, тому вона не змогла приєднатися. Погода в Грінланті сьогодні напрочуд гарна. Через це навіть маги розуму проводили заняття надворі. Одягнені у світло-фіолетову форму, вони стояли неподалік від столів, вишикувавшись у криву лінію, і вислуховували інструкції викладачки. Від її голосу Алісі кортіло скрутити собі вуха.

— До речі, можеш мене привітати, я записалася у театральний гурток Академії, — енергійно сказала Марія.

Аліса повернула свою увагу до стола.

— Подобається грати на сцені?

— Не те щоб подобається, але спробувати хочу. Раніше я тільки співала на шкільних святах. Ще за це обіцяють додаткові бали. А ти нікуди не записалася?

Вона похитала головою, колупаючись ложкою в каші.

— Та ні. Сцена мені ще в цирку осточортіла, а співати я не вмію. Краще поки сконцентруюся на основному навчанні.

— Розумію, — сказала Марія. — Словом, щодо навчання. Ти пам’ятаєш, що у нас сьогодні заняття веде сама пані Ді? Треба показати себе якнайкраще.

Аліса ні на мить не дозволяла собі про це забути. Вона задумалася, як саме буде проходити лекція з директоркою. Як взагалі люди навчаються в класах? Їй раніше ніколи не доводилося сидіти за партою, а за вивченням магії й поготів. Здавалося б, вода й кабінет — несумісні речі.

— Ай, моя голова! — раптом пролунав зойк.

Студент кафедри ключників чомусь впав на землю прямісінько на занятті.

— Погано, Лукасе! Взагалі не працюєш над захистом! — прокоментувала Синтія Родман із презирством і перекинула погляд на шеренгу. — Наступний!

Парубок встав, чухаючи вдарену потилицю, і на його місце вийшов інший чарівник. Він став навпроти низенької білявої дівчини, з купою кілець на руках і дорогим намистом на шиї, та повернувся до неї обличчям. Алісі стало цікаво, що в них там відбувається. Марії, мабуть, також, бо вона смикнула за рукав найближчого студента, питаючи:

— Гей, а що ви робите?

— У нас випробування на те, хто сильніший маг. Потрібно примусити суперника втратити рівновагу, паралельно захищаючись від його чарів.

На щастя, викладачка стояла достатньо далеко, щоб їх не чути. Інакше б вони ризикували перевірити попередження консьєржа на власній шкурі.

— Хрінь якась, — пробурмотіла Аліса, дивлячись на обличчя схвильованих першокурсників.

— Цікаво, але, як на мене, для першого заняття це занадто, — пробелькотіла Марія, тоді як наступний чарівник впав на коліна.

— Слабенько Джек, далі Тереза. Маргарет, гарна робота! — коментувала Синтія зі складеними за спиною руками.

Аліса почула знайоме ім’я й повернулася до Марії.

— Маргарет?

Очі подруги розширилися, коли вона впізнала біляву дівчину, котра валила всіх студентів.

— Йой, це ж Маргарет Клінтон, донька герцога! Не бачила її раніше в газетах? Вона там часто світиться. — На якийсь час Марія замовкла, наче пригадуючи ті заголовки, а тоді додала: — Думаю, вона всіх здолає. Не дарма ж найсильніші маги зазвичай походять зі знатних родів.

— Не завжди зі знатних, — заперечила Аліса й замовкла, щоб не бовкнути нічого зайвого.

Так, один за одним змінилось ще чимало студентів. Маргарет досі стояла на своєму місці, зухвало посміхаючись з кожною перемогою. Кілька разів вона поверталася до компанії своїх друзів, що стояли поруч, і вони разом насміхалися над переможеними, вигукуючи образи. Їм не заважав глузувати навіть той факт, що її приятелі теж їй програли. Все це було так паскудно. Решта студентів не винні, що їхня магія слабша, ніж у доньки герцога. Вони не здатні здолати її навіть теоретично, бо, як відомо, чарівники не виходять за межі власних здібностей. Чим цей цирк допоможе їм краще освоїти свої сили?

— Це знущання якесь, а не навчання, — промовила Аліса.

— Звісно, а як інакше? Родман просто підлизується до Клінтонів. Батько Маргарет вдівець, як не крути, — відповіла Марія, дивлячись на заняття ключників зі складеними руками на столі.

Їхній урок забрав на себе увагу багатьох довкола, особливо гвардійців. Усім кортіло подивитися, як донька герцога вкладає суперників з відстані кількох метрів, при цьому навіть не ворухнувши пальцем.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍