Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

Глава 12: Погрози та залицяльник

Коридор був слабо освітлений, тому ректор навряд чи міг розглядіти, що Освальд вчепився в мене, як голодний кліщ. 

— Лише посмій поскаржитись пану ректору, — погрозливо проричав Освальд мені в вухо, — я тобі такі наслідки влаштую, що мачуха ангелом здасться!

 І одразу він голосно та турботливо додав:

 — Пане ректор, все в порядку! Я якраз йшов до вас з графіком роботи на завтра, а тут пані Ізабелла спіткнулась і впала б, але я вчасно підхопив. 

Він нарешті відпустив моє плече і почав демонстративно поправляти мій рукав.

 — Що ж ви так неакуратно, миле дитя! Треба бути обережнішою, ніколи не знаєш, де може підстерігати небезпека! Пильнуй за собою! При цьому він не забував усміхатись мені в обличчя. 

— Ізабелла? — покликав ректор, — Все гаразд?

 Я ледве могла стримати тремтіння в тілі, погляд Освальда проколював мене наскрізь і був сповнений зневагою. Що я йому зробила такого, що він накинувся на мене, як божевільна гарпія? 

— Все в порядку, пане ректор, — ледве вимовила я.

 Я не хотіла йти на поводу в Освальда, але він справді мене налякав. Крім того, я не була впевнена, що ректор стане мене захищати в цьому випадку. Занадто нервово він реагує на мене, та й Освальда знає набагато довше, ніж мене. Навіщо йому псувати з ним стосунки через якусь помічницю, яку він знає зовсім недовго? І останнє, що мені зараз хотілось, це щоб через мене виник скандал. 

— Ось і добре, пані Ізабелла, — солодким голосом проспівав Освальд. — Спокійної ночі, будьте обережнішими на сходах! 

Я на дерев'яних негнучких ногах повільно попрямувала по коридору. Плече, за яке мене тряс цей ненормальний Освальд, боліло, а в голові була повна плутанина. Якось добравшись до сходів, я змогла пришвидшити крок і дісталась до своєї кімнати без пригод. 

Лише коли я закрила двері та зачинила замок, сили залишили мене, і я втомлено сповзла по дверях на підлогу. Так багато всього сталося, а це був всього лише мій перший робочий день у цій проклятій академії! Які сюрпризи ще підкине мені це місце? Кому тут взагалі можна довіряти? Закривши обличчя руками, я похмуро згадувала все, що сталося сьогодні. Джейсон! Я так сподівалась, що він мене підтримає і втішить, і зовсім не була готова до того, що моя втеча викличе такі наслідки. І мені безмежно соромно, що все це чув ректор. Напевно, ректор вважає мене дурною, наївною дурепою, яка приносить лише проблеми. Не дивно що він посміявся з мене, особливо після того, як я так натхненно переконувала його, що ось-ось мій наречений забере мене. Освальд ще цей. Ось він точно здатний доставити проблеми, а значить, з ним треба бути вкрай обережною і не залишатись наодинці. Хто знає, що йому в голову прийде. Охороняє свого ненаглядного ректора, як собака на ланцюгу. 

Я обережно встала з підлоги й підійшла до вікна. На вулиці вже давно стемніло, лише на стадіоні кілька груп молодих чоловіків дружно віджимались, освітлені світлом ліхтарів. Бідні студенти, нема їм спокою ані рано вранці, ані пізно ввечері.

 Я задерла штори та вирушила до ванної кімнати. Умившись і переодягнувшись у нічну сорочку, я залізла в ліжко і майже миттєво заснула. 

Вранці мене знову розбудила Клариса. Коли я спустилась вниз на сніданок, їдальня була переповнена людьми. За столами сиділи чоловіки, які мовчки поглинали їжу. Моя поява викликала справжній інтерес у присутніх, і вони дивились на мене, ніби на щось незвичне. Клариса помахала мені з кухні, і я швидко підійшла до неї. 

— Хто ці люди? — тихо запитала я її, мішаючи рисову кашу з варенням.

 — Це викладачі, в основному, — охоче відповіла Клариса, з задоволенням спостерігаючи, як я насолоджуюсь смачним сніданком. 

— Ще бібліотекар, пара працівників лікувального відділу та наглядач казарми. Ти зі всіма познайомишся з часом, коли пан ректор дозволить тобі покидати основну будівлю.

 — А ви не знаєте, чому він заборонив мені виходити? — поцікавилась я.

 — Я б дуже хотіла прогулятись хоча б навколо будівлі. Клариса трохи нахмурила брови й поставила переді мною чашку кави з молоком

. — Думаю, це для твоєї ж безпеки, дитинко, — м'яко сказала вона. 

— Наші студенти — виключно чоловічої статі. Академія Арканум приймає на навчання далеко не всіх підряд! Тільки тих, чиї здібності можуть бути корисні на службі Його Величності. А хлопці там є й з непростим характером, з трудом перевиховуються і привчаються до дисципліни. Таким гарненьким дівчатам, як ти, краще туди не потрапляти на самоті. 

— Ось чому в їдальні я не побачила жодної жінки! — я здивовано подивилась на неї. 

— Клариса, сніданок сьогодні особливо чудовий! — у дверях кухні з'явився молодий світловолосий чоловік. — А що за красуня з тобою? Зайнята чи можна за нею при ударити?

 — Об стіну себе приудар, — раптово пролунало зле слово ректора. — Красуня зайнята.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍