Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна "

З ранку прокинулася швидше будильника. На цьому кріслі капець як не зручно спати. Все тіло болить, особливо спина. Після того, як прийняла душ стало набагато краще. Поки я одягалася, Юля зробила сніданок бутерброди з чаєм. Тихо не вдалося мені зібратися, випадково зачепила годинник і він впав на підлогу, від цього прокинулась сестра.

-Ти і мертвого розбудиш, - намагається перевернутися на інший бік, щоб далі спати.

-І тобі теж доброго ранку, сестричко,- підходжу ближче до неї,- Якраз встигну тобі сказати про вчорашню розмову з мамою.

-Що там сказала мама? - Вхопилася швидко сівши вона.

-А ти як думаєш? - Бачу по очах, їй цікаво.

-Не тягни, я згораю від цікавості. Лиш не кажи, що вона сказала негайно їхати назад?

-Ні, не прийдеться. Оскільки в тебе на наступний тиждень весняні канікули, то ти майже на тиждень тут. А в неділю маєш поїхати до Івано-Франківська.

-Ваууу, от це так новина. Дівчата в школі будуть мені завідувати, що я тут а вони будуть вдома собі просто сидіти.

-Я рада, що ти вже посміхаєшся. Добре, я піду бо мені на роботу потрібно.

-А ти завтра вдома? - Чомусь запитує вона, та я розумію на, що вона натяка.

-Завтра вихідний, якщо хоч можемо прогулятися містом?

-Дякую тобі, Катюша,- побігла до мене обняти, як мала дитина. Чи я теж як мої батьки, не звикла, що вона вже виросла  з тої маленької принцеси.

Ми з Юлею сьогодні молодці. На роботу не запізнилися, прийшли вчасно. По дорозі встигли навіть каву попити. Коли виходили з ліфту зустріли Олю.

-Ооо, дівчата, ви вчасно. Добрий ранок. - Обличчя її аж сіяє від радості.

-Де ти бачиш добрий ранок, я ледве сьогодні встала на роботу,- почала бурмотіти Юля.

-Добрий ранок, Олю. Не звертай увагу, хтось сьогодні встав не з тої ноги,- пальцем показую на Юльку.

-Ну це як завжди,- починає посміхатися та дивиться на мене, - А в когось на столі чекає сюрприз.

-Це ти про що? - Я гадки не маю уяви про що це вона.

-От підеш до свого робочого місця і побачиш. А я і так поспішаю, сьогодні Павло Олексійович такий знервований від ранку, що сказав зібрати всіх на ранкову нараду.

-Бідося, тримайся сонце,- промовила до неї Юля.

-Ти випадково не знаєш, що він хоче нам сказати? - Цікаво мені.

-Не знаю, не встигла його запитати. Він влетів в свій кабінет як навіжений.

-Добре, що попередила. - Чому ж він такий злий?

Попрямували з Юлею вбік до свого офісу. Бачу, як дівчата в коридорі про щось шушукаються, але бачуть нас та швидко розбігаються за свої робочі місця. Я коли до йшла до свого стола, теж здивувалася. Такі гарні рожеві троянди лежать на столі. Підіймаю букет квітів, відчуваю їх ніжний аромат. Сюрприз, так сюрприз. Нічого більше не скажеш. Цікаво від кого такий розкішний букет.

-Ваууу, от це букет, - Юля не могла не прокоментувати.

-Я сама шокована. Ще б знати від кого.

-Ти з кимось зустрічаєшся? Та про це не сказала мені? - Починає ображатися вона.

-Та ні, Юля. Я і сама не знаю хто міг залишити ці квіти. Це напевно якийсь розіграш.

-Ага, розіграш… Чекай,- достає з квітів маленький конвертик та віддає мені,- Тут ще записка для тебе, зараз дізнаємось хто це.

-Мені теж дуже цікаво,- відкриваю конверт, а там записка зі словами:

-«Моє серце і думки залежать від тебе. Твій таємний незнайомець!».