Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

- А, так, мене звати Капітан Жульєн, - вказавши на себе пальцем, сказав капітан. - Я глава служителів порядку славного Міста Троянд. Зазвичай, після представлення, я додаю «до ваших послуг». Однак у поточних обставинах загальним благом буде, якщо саме ви послужите мені.

Капітан сів на стілець дівчини, а сержант Бріт сів назад і продовжив щось друкувати. Лейтенант Му як слухняна борзая стояла біля свого начальника.

- Як я можу до вас звертатися <ця деталь не така важлива>? - читаючи з екрана, запитав Капітан.

- Так і звертайтеся. За моїм ідентифікаційним кодом <ця деталь не така важлива>, - відповів Чоловік.

- Ви не образитеся, якщо я зватиму вас якось коротше? У нашому місті справжнє лихо з дітьми коїться. Я весь цей час на ногах, - виправдовувався Капітан. - Можна я буду звертатися до вас за останніми цифрами вашого ідентифікаційного коду? Інакше вся наша бесіда може розтягнутися до завтра, якщо я щоразу озвучуватиму ваш код повністю.

- Можна, - з розумінням схвалив Чоловік.

Сержант Бріт почав записувати щось із небувалою швидкістю. Подальшу частину допиту взяв на себе Капітан Жульєн.

- Ви відмовилися від свого імені, щоб постригтися в монахи? - запитав він.

- Напевно. Я вже не пам'ятаю, - відповів допитуваний.

- А як так вийшло, що ви відмовилися від свого імені, і одразу не взяли при цьому нове? Як ви так спритно обдурили «базу»? - цікавився далі Капітан.

- Як же до вас звертатися, пане-творець? - з глузуванням запитував Чоловік. - Може все-таки пан Капітан? Чи пан Жульєн?

- Облиште, - відмахуючись, сказав чоловік. - У наш час немає панів і всі люди рівні між собою.

Чоловік міг додати: «а свині чудово вміють лазити по деревах». Навіть ця брехня здавалася більш правдоподібною, ніж те, що видав вголос Капітан Жульєн.

- Відповідаючи на ваше запитання, скажу - я нікого не обманював, - упевнено говорив Чоловік. - Напевно, так просто вийшло.     

Капітана не влаштувала така відповідь. Він відвернувся від допитуваного і побіжно пробігся очима по протоколу допиту.

- Відсутність у вас імені - це, виявляється, півбіди. Ні в допиті, ні в базі не вказано ваше рідне місто, - підмітив Жульєн. - І так, де ви народилися?

Чоловік почув кроки зовні. До кімнати увійшов черговий зі стільцем для лейтенанта Му і чашкою міцного зеленого чаю для творця.

- Капітане, у такому питанні без цигарки не розберешся, - сказав Чоловік і потягнувся до кишені куртки.

- Не варто, - попередив чоловік. - Не лізьте тут у свої кишені.

Капітан сильно контрастував своєю поведінкою на тлі лейтенанта Му. Не кричав і не погрожував. Чоловік прислухався до попередження і поклав свої руки на перегородку.

- Місто Мільйона Троянд, - чітко відповів Чоловік. - Це далеко на Сході.

- О, то ви теж із міста троянд, який збіг, - сказав Жульєн і високо підняв чорні брови. - І не просто троянд, а цілого мільйона троянд, - підмітив він. - Бріт, відправ запит служителям міста Мільйона Троянд.

Сержант швидко прослизнув пальцями по екрану. Він натискав на екран і дивився в різні його кути. Його маніпуляції з машиною не виглядали успішними.

- Що там таке? - запитав Бріта Капітан.

- Та немає такого міста, - дивуючись, відповів сержант.

- Останні шість символів мого ідентифікаційного коду - це номер Міста Мільйона Троянд, - сказав Чоловік. - Перевіряйте.

Бріт повернувся очима до екрана і повторно пальцями провів із ним свої маніпуляції.

- Такого міста немає, - без тіні сумніву повторив сержант.  

- То ви зі знищеного міста, - задумливо сказав Капітан і стиснув губи. - У такому разі <ця деталь не така важлива>, прийміть мої найглибші вибачення. Думаю, я не помилюся, якщо вибачуся перед вами від імені Бріта і Му теж, - сказав капітан і по черзі подивився на своїх підлеглих.

Сержант і Лейтенант не виявляли жодних нот протесту.

- Не варто, я мало що пам'ятаю з того минулого життя, - відповів Чоловік.

- Зазвичай ми не запитуємо хто і з якого міста. Системі це не важливо. Просто ваш акцент ні на який не схожий, - виправдовувався Капітан Жульєн. - Такого громадянина як ви, <ця деталь не така важлива>, не кожен може зустріти.  

- Не щодня побачиш годинник із таким цікавим циферблатом, - вказавши на зап'ястя чоловіка, відповів Чоловік.

Капітан Жульєн підвівся зі свого стільця і підійшов до затриманого, що сидів перед ним. Навіть стоячи, невисокий творець не міг порівнятися зростом із Людиною.

- Вимкніть камеру, - скомандував Капітан, і лейтенант Му мовчки виконала наказ.

Жульєн розтирав обидва своїх зап'ястя.

- Цей наручний годинник зроблений майстром із полярного міста, <ця деталь не така важлива>, - продовжив Капітан. - Там дуже рідко змінюється день із ніччю.

З кишені штанів Жюльєн дістав металевий портсигар, відкрив його перед Чоловіком і запропонував пригоститися самокруткою.