Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Той вдячно кивнув і взяв одну сигарету.

- Навіть так? - запитав Чоловік. - А вогню не буде?

Капітан дістав невеликий блок із цільного шматка дерева. Із бруска прямо як із гребінця стирчали виточені в ньому сірники із зеленими голівками.

Чоловік відірвав один сірник.

- Лейтенант Муу повідала мені, що одна з причин, через яку я тут сиджу, - це куріння, - сказав затриманий і подивився на тепер уже лагідну лейтенанта Му.

- Нам, творцям, дозволено трохи більше, ніж іншим громадянам, - відповів Капітан і повернувся до свого стільця. - І її звуть лейтенант Му, а не Муу, - навздогін поправив він.

Чоловік підкурив сигарету і після короткої затяжки з огидою на обличчі запитав:

- Що це? - дивувався він. Сигарета ж виглядала звичайною і навіть пахла тютюном.

- Сушені пелюстки троянд та інших квітів, - відповів Капітан. - Те, що творцям можна трохи більше, не означає, що ми порушуватимемо закони Отця.

Сержант Бріт уважно дивився на Чоловіка і нічого поки що не друкував.

- Це не стосується вашої справи, але будь ласка, вгамуйте мою безпардонну допитливість і скажіть, що сталося у вашому рідному місті? - продовжив Капітан.

- Демон, - видихаючи дим, сказав затриманий. - Жодної троянди з мільйона більше немає.

- А ти сам бачив його, бачив Демона? - продовжував розпитувати Капітан.

У білій кімнаті виникла пауза. Капітан Жульєн, здавалося, навіть не дихав, очікуючи відповіді. Лейтенант Му не підтримувала зорового контакту з Чоловіком, але тримала свої вуха в напрузі.

- Ні, - коротко відповів допитуваний.

Напруга, що літала в кімнаті, вмить зникла.

Лейтенант Му масажувала великим пальцем протилежну руку і дивилася вниз, вдаючи, що її тут зовсім немає.

- Синку, де зараз твої близькі? - перейнявся співчуттям Капітан.

- Я вже говорив лейтенанту Му, повторю і вам - я відповідаю тільки за себе.

- Два мільйони людей, ось так просто зникли? - не витримавши, увірвався в діалог сержант Бріт.

- Не зникли, їх усіх зжерли, - поправив Бріта Чоловік і затягнувся димом. - А мене не зжерли.

Сержант Бріт почав червоніти і важко дихати носом як розлючений бик. Очі його налилися кров'ю, а кулаки стиснулися. Він різко схопився, і екран на столі похитнувся.

- Що ти робив на даху? - загарчав сержант Бріт. - Скажи мені, тварюко! - заорав він і вдарив кулаком по столу. - Що ти там малював? Кого ти там викликав? Свого міста тобі мало?

- Закрий рота, Бріте, - перебив його Капітан. - Рано тобі ще його відкривати. Чи ти не знав? Чи ти забув?

На білому столі утворилася вм'ятина від кулака сержанта. Бріт важко видихнув носом і сів назад на стілець. Він наслідував приклад лейтенанта Му і перестав відсвічувати зовсім.

Чоловік не був ображений, адже якоюсь мірою сержант Бріт мав рацію.

- Ані в нас, ані в Отця немає доказів існування Демона або, боронь нас небо, Демонів, - пояснював сержантові Капітан Жульєн. - Немає в нас класифікації, доведеного способу виклику так званого «демона». Ні ти, ні я не можемо звинуватити <ця деталь не така важлива> у цьому, - продовжував Капітан. - Вибачте невігластво Брита, <ця деталь не так важлива>.

Чоловік докурював самокрутку, що йому передав Жульєн.

- Нічого, - загасивши сигарету в йогурті, сказав Чоловік.

- Ви й справді підпалили дах як так званий «арт-перформанс»? - запитав Капітан.

Чоловікові дедалі менше подобався спектакль, у якому він теж грав. Йому ставало дедалі нудніше, а тіло потребувало підживлення і відпочинку.

- А ви й справді покликали бродячого монаха Гуана на допомогу через острах неіснуючого «Демона»? - запитанням на запитання відповіла Людина.

- Святий Ігуан за життя був захисником дітей. З тією бідою, з якою зіткнулося наше місто, допомога монаха з храму Ігуана не буде зайвою, - вголос міркував Жульєн. - Моя відповідь на ваше запитання «так», - серйозно відповів Капітан і передав естафету. - Тепер ваша черга відповідати правду.

- Теж так, - стримуючи сміх, відповів Чоловік. - Тільки змушений вас поправити - це була інсталяція, а не арт-перформанс.

Капітан Жульєн був щирим із Чоловіком, коли відповідав про Гуана.  

- Вам не здається, що криками «демон» і «пожежа» ви відлякували людей геть, але аж ніяк не привертали їхню увагу до вашої «інсталяції»? - продовжував допит Капітан.

Капітан Жульєн вирішив дати Чоловікy ще один шанс, ведучи допит у її ритмі.

- Прямо як світло від міст, що відлякує зірки, - відповів затриманий. - Можна ще вашу сигаретку?

Капітан Жульєн передав портсигар лейтенантці Му, і та, постукуючи підборами, принесла йому сигарету і сірники.

«Непогано я в цьому жорсткому кріслі влаштувався», - подумав Чоловік. - Спасибі, - сказав він уголос лейтенанту Му.