Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

Після чергового двобою один хлопець так вдарився потилицею, що його довелося вести в лазарет.

— Зовсім не пристосовані діти! Трішки вдарився, й уже катастрофа, — лаялася Синтія. — Люсі, наступна.

З лінії, сором’язливо опустивши голову, вийшла та сама дівчина, яку Аліса бачила біля директорки в день вступу. Коли вона порівнялася з Маргарет, викладачка виголосила:

— Починайте!

Після цих слів попередні студенти зазвичай одразу падали, але зараз щось змінилося. Зі сторони поєдинок здавався дивним: вони обидві просто завмерли. Тиша. Ніхто з дівчат не ворухнувся. Родман насупилася зі здивування. Аж ось через декілька секунд Маргарет, похитнувшись, почала втрачати рівновагу. Шокована, вона переступила назад, намагаючись встояти. Люсі ж так само незворушно пронизувала її своїми байдужими зеленими очима. Аліса в очікуванні затамувала подих. Невже донька герцога тут не найсильніша чарівниця розуму?

Реакція Синтії швидко змінилася. Вона не могла дозволити Маргарет програти. Хтозна, що тоді відбулося, але, коли викладачка перевела свій гострий погляд на Люсі, вона вмить впала на бік. Їй вдалося зловити себе рукою, але це виглядало боляче. Аліса аж зморщила ніс. Синтія тим часом з полегшенням підняла підборіддя. Маргарет глибоко вдихнула, похитуючи головою, ніби від запаморочення.

Обурена Люсі почала підводитися з землі.

— Як?

— Не допрацювала захист, — холодно промовила вона.

— Я не мала захищатися від вас, — заперечила Люсі, насупившись. — Це нечесно.

— Нічого страшного. Програла, як і решта. Це ж нормально, — обізвалася Маргарет, вдаючи з себе добру.

Марна спроба привернути увагу студентів.

— Тут правила диктує викладач, і за ними ти програла, — суворіше повела Синтія. — Замість того щоб сперечатися зі старшими, краще сконцентруйся на вирішенні проблеми із захистом.

Люсі нахилилася обтрусити штани, бруд від землі на яких можна вгледіти й за кілометр. Тоді Аліса почула її тихе бурмотіння:

— Моя проблема — це ваша некомпетентність.

Це викликало в неї легку усмішку. Синтія ж через гул у шерензі слів не розібрала.

— Ти щось сказала?

Облишивши спроби вичистити рукав, Люсі підняла голову та з вражаючою стриманістю відповіла:

— Я сказала: ясно, пані викладачко. Почну вирішувати проблему.

І тут вона розвернулася й попрямувала в головний корпус Академії. М’яко кажучи, це шокувало Алісу, як і всіх інших, хто за ними спостерігав. Вона задумалася, а чи змогла б сама так нахабно покинути заняття? А які за це можуть бути наслідки?

Навіть Синтія на мить отетеріла. Тоді прочистила горло й продовжила вести заняття, наче нічого й не трапилося.

— А з ними тут не знудишся, — сказала здивована від побаченого Марія, повернувшись до свого салату.

— Не те слово, — додала Аліса й також заходилася снідати.

***

Перше заняття з дисципліни «Контроль води» проходило в аудиторії головного корпусу на другому поверсі. Це чимось збігалося з уявленнями Аліси про шкільний кабінет: тут так само була дошка і парти. Щоправда, у кінці стояла велика шафа, на якій лежали незвичні речі, наприклад, скляна куля з водяним вихором всередині.

Оглянувши клас, Аліса з Марією сіли поруч. У їхній групі було трішки більше двадцяти студентів. Не густо, але й це не найменший показник серед кафедр.

Познайомившись з усіма, вони стали чекати Місіс Дараган. До її приходу в аудиторію зайшов Люк і роздав усім список навчальної літератури. Її потрібно забрати в бібліотеці. Після цього він швидко пішов, навіть не вислухавши запитання першокурсників.

Довго чекати на директорку не довелося. Її вступна промова плавно й без заминки перейшла в основне заняття. Завдання в чарівників було доволі простим. Перед ними на столі стояло п’ять однакових склянок, перша з яких заповнена догори водою. Цю воду потрібно переміщувати в наступні склянки, кожного разу зменшуючи її кількість у два рази. У результаті перша склянка залишалася заповненою наполовину. З кожною наступною кількість води всередині зменшувалася, аж поки у п’ятій її майже не залишилося. Аліса та Марія впоралися доволі швидко. Щоправда, у кількох одногрупників виникли труднощі вже на першому етапі. Виявляється, поділити воду порівну не так і легко.

За цим слідувало ще одне завдання, і ще одне. Складність поступово підвищувалася. Усе для того, щоб директорка оцінила студентів на рівень володіння магією. Аліса ледь не здалася на останньому, але Місіс Дараган підійшла до неї й особисто допомогла розібратися.

— Рухи рукою мають бути плавніші, — спокійно пояснювала вона. — Ми не вогневики, щоб дозволяти собі різкі помахи. Пальці також не слід аж так розчепірювати. Це ж не кропітка робота рослинників. Уяви, ніби малюєш рукою хвилі на полотні. Ось такі й мають бути рухи: плавні та виважені.

Після цієї поради й невеликої демонстрації, вона впоралася.

Дві години заняття минули непомітно. У цілому, Алісі все сподобалося. Таким навчанням вона навіть насолоджувалася. Це набагато краще, ніж возитися над калюжею чи бочкою з слоновою водою.