Читати книгу - "Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом, Джуні Салем"

- Це що, приворотне зілля?

Фантазія вже малює як під дією зелених крапель наложниця робить коротуну масаж, від синіх виконує спокусливі танці, а після червоних знемагає від бажання перевірити всі пози Камасутри.

- Ні, пані, це особливі парфуми, які надають чарівності. Їх виготовляють підземні жителі з рідкісних смол, гірської води та порошку дорогоцінного каміння. В деяких є і інші складові… Мій батько мріяв купити такі для мами, але це дуже дорого!

- А чому тут намальована змія? – тицяю я у фіолетову пляшечку, мене якось не втішає пояснення подруги.

- Тому що вони містять отруту королівської ефи, тільки дуже мало! - дівчина з’єдную пальчики, щоб показати, як все насправді не страшно. - Хіба ти не чула, що ця змія може зачарувати самим тільки поглядом? Кажуть у неї очі з бурштину, а ще вона може виконувати бажання і перетворюватись на прекрасну жінку!  

Афіфе відкриває флакончик і я відчуваю гострий солодкий аромат, дуже приємний, думаю такі парфуми позмагалися б з «Шанель шанс». Служниця Камаль-бея витягує зі скриньки тоненьку паличку занурює в ароматичну субстанцію і наносить мені кілька крапель на зап'ястя, шию та волосся. Я починаю підозрювати, що це не прості запобіжні заходи. Як-не-як отрута змії в обох світах здатна на те саме!

-А які парфуми твої? – питаю просто, щоб відвернути її увагу і наложниця карлика вказує на прозорий флакончик, але відповісти не встигає. Ми обидві схоплюємося – за спиною чути, як відкриваються грати, а потім звучать приглушені килимами квапливі кроки. Я дію імпульсивно – у настільних іграх моя Кетра так би й вчинила, а саме – миттєво ховаю фіолетовий флакончик у свій крихітний топ. Хоч за щось я маю бути вдячна матінці-природі, із третім розміром грудей зробити це зовсім не складно. 

-Мій пане... - Афіфе кланяється і її довге чорне волосся струменить по оголених плечах, але Камаль-бея це анітрохи не цікавить. Він жадібним поглядом окидає мене в новому образі і на губах з'являється хижа посмішка.

- Іди за мною! – карлик клацає пальцями і повертається до нас спиною, щоб вказати шлях, що веде до таємної «кімнати розпусти». Цього мені і треба! Я наздоганяю його так швидко, що старий сластолюбець не встигає використовувати чари, а далі хлюпаю йому просто в обличча весь прихований парфум. Бризки потрапляють на одяг, бороду, шкіру, і Камаль-бей завмирає, як укопаний, а очі його вивалюються з орбіт. Мабуть, на чоловіків зустріч з отрутою єфи діє трохи інакше, бо на чарівну красуню коротун не перетворюється. Замість цього робить кілька жалюгідних спроб вимовити заклинання, але зрештою падає, наче колода і відключається.

Весь цей час Афіфе стоїть, затиснувши рота рукою, але я бачу, що вона наступною втратить свідомість від жаху і поспішаю заспокоїти.

- Здається, він дихає, ти ж казала ця отрута не смертельна? Нічого, проспиться, вип'є чогось від головного болю!

Тепер я точно знаю, що робити далі – стягую з його товстого пальця перстень, міцніше тримаю подружку за руку і мчу до виходу. По дорозі хапаю заповітний мішечок з парфумами, прикладають перстень до ґрат, і вони розчиняються у повітрі. Фух! Здається, ми на волі і у вечірньому повітрі чути стрекотіння цвіркунів!