Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

— А як же моє навчання? Я вже останній рік оплатила.

Шеф тільки очі закотив, мовляв неспокійна дитина.

— І в академію навідайся, нехай поправлять вік. Вчися собі на здоров'я. А на двері я хочу подивитись — на одну і другу.

Йдучи на вихід із кабінету шефа, подивилася на Маркуса, він мені підморгнув і посміхнувся. Я ледь у одвірок дверей не врізалася. Дмитро перехопив мене за плечі й поправив траєкторію руху.

— Нема чого на нього задивлятися. Він для тебе занадто дорослий.

Почули сміх Маркуса. І його їдкий коментар.

— Хтось увійшов у роль татка.

— Я з неї й не виходив, — парирував Діма, — де одна дочка там і дві.

Шеф у неофіційній обстановці попросив називати його Денис. Виглядав не на багато старшим за Діму і боявся, щоб я його дядько не почала кликати. Я тільки закотила очі, мовляв, ви мене зовсім за дитину приймаєте.

— Маскування міжкімнатних дверей дійсно на високому рівні. Тут ні те, що з першого разу не видно. Навіть із другого й уважного.

— Ну Маркус якось знайшов, — буркнула я — я ще не знала про двері.

— Я здогадався, — сказав чоловік човгнув ніжкою, — Прибудова не пропорційна для однокімнатної квартири. І ховає друге вікно. До речі, як ти його замаскувала.

Він пішов на балкон. Денис із Дімою пішли слідом за ним. А я в спальню перевірила, що ліжко заправлене. Тільки нові речі лежать на ньому. Ну, так, стан легкого бардаку. Підійшла до вікна. Хлопці якраз зняли картину, я їм натягнуто посміхнулася.

— Це вікно теж міняти будемо?

— Ні. Кімнату закриємо і замість картини повісимо цю шафу. Тільки потрібно вище її підвісити. Тоді теж щілина залишиться для провітрювання. І взагалі пропоную прибрати в шафі полиці з зробити штангу для одягу. Повісити для вигляду кілька старих речей. І нижню полицю теж приберемо і стінку. Залишиться тільки верхня частина і бічні та штанга. Замість задньої стінки зробимо кілька рейок, щоб він не розвалився і тримався. Але в разі чого ти зможеш відкрити вікно і вилізти через нього. І навіть сховатися в шафі. Вікно розмалюй і якось задекоруй.

— Угу.

Через кілька днів почали заміну вікон. Дмитро з Оленою та Машею були зі мною у квартирі. Спальню я заздалегідь закрила і переставила до дверей стіл, поставила старенький ноутбук. Типу я тут працюю. Один із чоловіків, що ставив вікна, мені здався підозрілим. Він дивно поглядав на мене. Хоча я сьогодні була в кольорових лінзах, чорного кольору.

— Не нервуй, — сказав Діма. — Зате ці вікна вже не поб'ють.

Вікна замінили у квартирі всі, (крім замаскованого в спальні). Сказали скло ударостійке і так просто вже не побити. А коли ці робітники пішли, Діма ще викликав майстра для заміни замка і встановлення хитрого датчика від злому.

— Тепер, коли заходиш у квартиру. Доведеться набирати на телефоні код підтвердження, що це ти зайшла. У мене буде дублікат цієї програми. І другий ключ. І я буду бачити, коли ти прийшла або пішла. Хм, люба, нам удома теж потрібно такі двері поставити і систему.

Олена тільки кивнула із занепокоєнням подивившись на доньку. Новий замок із сигналізацією виявився актуальним і пройшов перевірку цієї ж ночі. Я почула тільки писк сигналізації. У квартиру ніхто не забрався і, на щастя, двері не зламали. Охорона приїхала, перевірила, чи все гаразд, і відмітили в мене в програмі свій приїзд. Вранці примчав Діма.

— Чому відразу не зателефонувала?

— Третя година ночі була. Я відразу пішла спати. А потім ще з охоронної фірми приїжджали. І я зустрівши їх і зазначивши що все добре знову пішла спати. І тебе зараз виставлю піду спати!

— Гаразд, не злись. Але відчуваю тобі небезпечно одній виходити з дому! Потрібно на тебе маячок поставити і магічний, і фізичний.

Ще так подивився хижо, що я поїжилася.

— Зберешся куди йти, пиши мені заздалегідь. Сходити з тобою не обіцяю. Але хоча б знатиму де шукати.

— Вдень, як висплюся, сходжу в магазин, за продуктами.

— А доставка додому?

— Мало хто буде під виглядом доставки. І мені не багато потрібно.

Сама була трохи нервова після спроби злому. Але, на щастя, все було добре, і ніхто на мене не нападав. А ще за кілька днів мені одягли браслетик із маячком і на аурі продублювали.

На диво настали дні затишшя. Коли ніхто не вламується у квартиру. Щоправда, на замовлення з розмальовування стін, мене тепер відвозили і забирали. Діма домовився про це з Тімом, Томом і Маркусом. Останній трохи загравав. Але не дозволяв собі ні чого, крім посмішок і дружніх підколок. І називав мене дівчинкою, ніби натякаючи на мій вік. У такі моменти хотілося його побити.

Якось непомітно закінчився останній рік в академії. Залишилися випускні іспити, і я вільна! Незадовго до випуску мене попросили у відділку підрихтувати стіну. Кут якої розбив один із затриманих, він збив шматок кута. І шеф вирішив, що буде цікаво, якщо я якось художньо оформлю. Я вирішила скористатися моментом і трохи розважитися та й інших потім повеселить.

— Маркусе, відкуси яблуко.

— Перевірити кисле чи ні?

— Ні, для малюнка потрібно.

Він відкусив половину і віддав мені. Я сіла біля підбитого кута і стала малювати. За одне обробила розбиту стіну, щоб далі не сипалася. Ті, хто бачив, що я малюю, тихо посміювалися. Маркус був спантеличений. Шеф, коли побачив підсумковий результат, навіть ближче підходив, щоб переконатися, що це все малюнок, а не насправді. Я зробила ефект відкушеної стіни і сліди кігтів на ній. Немов когось тягли, і він упирався, намагаючись утриматися за стіну.

— Хм, однак, ти майстерно ілюзії малюєш. Я одразу повірив, що це все насправді.

— Мене дивує те, як ти сліди кігтів зобразила, — сказав Маркус.

— У мене в підручнику з малювання є приклад — реальна фотографія і малюнок. Я трохи допрацювала. Подобається?

— У захваті, — сказав він тихо. — Коли в тебе іспит?

— Через годину. Роботи я з собою взяла.