Читати книгу - "Перлина з глибин, Катя Губська"

Теріс, що досі стримував ворогів лівим флангом, зненацька завмер. Перед ним постала тінь, але не звичайна — вона мала його обличчя.

— Що за... — він оторопів.

Тінь-Теріс промовила його голосом:

— Ти завжди був тінню... Лише мовчазний тіньовий матрос. Ніхто не згадає твого імені...

— Може, й так, — пробурмотів Теріс. — Але я зроблю щось, що не забудуть.

Поки всі були захоплені боєм, він рвонувся вперед — просто до джерела. Тіні, що були вже близько до води, відчули зміну й потягнулись до нього. Кайла закричала:

— Ні! Терісе, зупинись!

— Це потрібно, — кинув він через плече. — Для вас. Для перлини.

Не роздумуючи, він стрибнув у джерело. Вода піднялась, ніби поглинула його. У ту ж мить всі тіні застигли. Їхні контури почали блимати — й потім вони з криком зникли, мовби їх розірвало зсередини.

Світло з джерела вибухнуло догори, освітлюючи весь зал. Ейрін, Кайла, Картан і Джейн стояли мовчки, задихані, з пилом на обличчях. Тиша.

Тільки вода знову стала спокійною.

— Він... врятував нас, — прошепотала Джейн, опустившись навколішки.

Кайла ступила до джерела. У центрі, де зник Теріс, тепер плавала перлина — сяюча, тепла, жива. Вона простягла до неї руку, але перед тим як доторкнутись, подивилась на Ейріна.

— Він заплатив... — її голос тремтів.

— Ми не забудемо, — сказав капітан твердо. — А перлина ще скаже своє слово.