Читати книгу - "Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич"

Це й була її гра. Гра в таємницю.

Пізніше щоденник став чимось типу зошита для особистого розвитку. Вона стала вести детальні описи цього психологічного саморозвитку. Алгоритм за алгоритмом. Це була вже гра у грі. Якщо до цього моменту у психології не було  синдрому, що описував би таку поведінку, то його варто було би видумати.

Якраз тоді Урсула познайомила їх зі своїм хлопцем. Хлопця звали Паша.

Паша спочатку їх особливо не вразив. Він був чорнявий та симпатичний. Крім того, батьки залишили Урсулі квартиру , а самі поїхали освоювати принади сільського життя та фермерського господарювання.

Урсула з Пашею фактично жили разом у їх трьхокімнатній квартирі без нагляду батьків.

Одного разу Алька та Христя прийшли до Урсули. Вона була добра та як людина доволі м*яка. Якраз няньчила племінника. Йому було мабуть роки два ти півтора.

Вони сиділи вчотирьох у кімнаті. Алька з Христею та Урсулою на ліжку. Паша – на ліжку , що стояло навпроти. А малий племінник Урсули носився як навіжений між ними, намотуючи кола на неслабій швидкості. Дівчата не звертали на малого уваги. Тим більше, що вони його всі свого часу няньчили та звикли до нього. І раптом Паша якимсь різким блискавичним рухом упіймавши момент , дав малому звучного ляпаса.

Дівчата обімліли.

Малий заплакав, а Урсула спіймавши його, стала його утішати та витирати сльози. Паша і бровою не повів.

Христя здивувалась. Адже це була чужа дитина. Алька промовчала.

Паша Христі рішуче не сподобався.

Вони тоді пішли . навіть не стали між собою говорити про Пашу.

Але справа була в іншому. У Паші були друзі.

І саме ця компанія зіграла певну роль у становленні алгоритму особистісного розвитку Христі.

Справа була в цих хлопцях.

 

 

 

Тихий Дон та Війна і мир. Кінотеатр

І поки Христя хоч і спроквола і безсистемно стала готуватися до екзаменів з мови та літератури, вони все ще лишалися школярками.

Якраз тоді й відкрили урочисто кінотеатр Зарічний. Вони стали ходити на дискотеки та в кіно.

Кінотеатр пахнув гранітом та холоднечею.

Всередині завжди було зимно, незважаючи на те, що кондиціонерів не було.

Позаду була історія з Вадимом. З Женєю вся історія відбувалася у голові самої Христі, втім, якби її спитали , чи хотіла бі вона реально зустрічатися з Женєй, вона , мабуть, не знала, що відповісти. Діма не прагнув вийти з френзони тому , що дружив з обома дівчатами.

Урсула вже жила з хлопцем.

Тому Христя зосередилась на літературі. Так сталося, що її девізом по життю стало: Якщо все не ясно, бери найтовстішу книгу та читай. В житті це не допоможе, але й не нашкодить.

Втім, дещо цікаве все таки відбувалося. Школа домовилася з кінотеатром про екранізації літературних творів.

Так вони подивились культові «Війну і мир», «Тихий Дон» та ще деякі фільми.

Для них це теж був культпохід. Як на дискотеку. Вони одягали усе найкраще. Фарбували губи. Та йшли в кіно. Христі з Алькою потрібно було перейти вулицю.

Дивитися кіно з Христею було нестерпно. Христі можна було дати звання : Головний кінотроль

Тому деякі спеціально сідали дивитися кіно разом з Христею.

Звичайно,  діставалося передусім Дімі

Діма був головним героєм кінотролінгу.

Христя підкалувала Діму, запитуючи , чи не уявляє він себе у ролі Андрія Болконського чи одним з доблесних вояків, що неслися на екрані в атаку. Діма відмовчувався.

Сміялись однокласниці.

Але схоже було на те, що він не сердився на Христині жарти.

Алька дивилася кіно зазвичай мовчки та вела себе культурно.

Чи була Христя зла? Доросла вже Христя стала задумуватись над цим питанням.

Хіба дружній тролінг – це зло? Чи читати книги було злом? Чи були інші злі вчинки? Може, байдужість до мами чи її проблем?

Чому ж байдужість? Може, проблеми були такого масштабу, що Христя в силу відсутності досвіду чи через вік не могла нічим допомогти, могла лише мовчки співчувати?

Занадто різкі, здавалося вчинки мами якраз здавалися Христі не мотивованими. І вона не розуміла її істерик та риторичних промов. Тому , що зовні все було як завжди. Вони так само жили на сьомому поверсі у квартирі. Батьки так само працювали, Христя так само вчилася, стала більше читати книг.

Мама іноді зривалася та починала кричати на неї та ображати. Христя не розуміла природу цієї агресії. Вона завжди мовчала. З матір*ю не сварилась.

Мама ніколи не могла пояснити до ладу, що було не так, чи що їй боліло, чи чим можна було допомогти, просто раптом починала кричати та сипати образами і проганяла з дому на вулицю.

Натомість тато почав розпускати руки. Мама говрила йому щось типу, що Христя щось не зробила. Він скаженів та міг дати ляпаса. Мама тоді стояла дивилась, трохи мовчала , а потім говорила, що він з*їхав з глузду.

Христя спочатку плакала. А потім зрозуміла, що від сліз батьки скаженіють ще більше. І сказала собі, що плакати більше не буде.

Ще пару разів тато спробував її вдарити. Але вона не заплакала. Тоді він раптом відчепився.

Мама стала мовчазна. І теж іноді здавалося, що відчепилася від Христі.

Вона тоді слухала багато музики. Багато читала.

Радіо Систему та дивилась ISTV українською. Все, що там показували: музикальні передачі, серіали, фільми, модні дефіле, документальні фільми History та National Geografic

Разом з тим в душі було не комфортно, через це записи у щоденнику ставали усе більше сповнені негативу та незадоволення передусім, мабуть, собою.

Сенс сімейних проблем Христя вбачала в собі: їй не повезло ні з часом ні з місцем, де вона народилась. Відчувала, що батьки вже не те що не люблять, але мабуть вважаючи її дорослою за якимсь біологічним чи соціальним прадавнім законом прагнуть її підсвідомо виштовхнути з власного життєвого простору.

Побутові конфлікти втім не заважали самій Христі знаходити іншу красу : у мистецтві та літературі, в кіно та у природі.