Читати книгу - "Український народний гумор"

малий малому скаже,

Хай малий теля прив’яже.

* * *

Улас у нас, Панас у вас.

* * *

У садочку барвінок,

На барвінку — втінок.

Заберімо втінок,

Вирвімо барвінок.

* * *

Хитру сороку

Спіймати морока,

А на сорок сорок

Сорок морок.

* * *

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок коло квіточок.

* * *

Ходить посмітюха по сміттю з маленькими посмітюшенятами.

* * *

Ходить Прокіп — руками тіп.

* * *

Хома дома, Хими нема,

Хима дома, Хоми нема.

* * *

Хоче влізти в шафу кішка:

Шурхотить у шафімишка.

* * *

Хто про Прокопа, хто про Прокопиху, хто про Прокопових дітей.

* * *

Через грядку гріб тхір ямку.

* * *

Чорний баран, рябе ярча.

Анекдоти давні і сучасні

* * *

— Куме, а то вам руку на війнівідірвало?

— Та ні куме, то як до військкомату тягнули!

* * *

— Куме, не покидай свою жінку з дитям. Подивися, як вона бідна плаче.

— Куме, хіба то плач. Ти би видів, як та плакала, що я з п’ятьма дітьми лишив.

* * *

— Куме, оце тільки зараз зрозумів, що єдва періоди, коли чоловік жінку не розуміє

— Які

— Перший: поки не одружиться, другий — після одруження.

* * *

— Куме, маєте розміняти сто доларів?

— Не маю, куме, але дякую за комплімент.

* * *

Куми наколядувалися — ледве ноги несуть.

— Куме, давай до мене навідаємося, світло горить, може хто є.

Дійшли до вікон, «домашній» кум хукаєна шибку, зазирає.

— Куме, глянь ти, чи то я з жінкою забавляюся, чи мороз такий візерунок намалював...

* * *

— Кумо, скільки літрів молока даєваша корова?

— Дванадцять.

— А скільки здаєте до молочарні?

— Дванадцять. Більше не можу, бо ж дітям хоч кілька літрів мушу залишити.

* * *

Кум прийшов до кума в гості Випивають, закусюють у садочку під вишнями.

— Куме, а чому це ваш пес так пильно на мене дивиться?

— Не звертайте уваги. Він на всіх так дивиться, хто з його миски їсть.

* * *

— Кумо, а ви добре підготували свою Галю до такого важливого кроку, як одруження?

— А то! Маємо двадцять літрів горілки, три кабанцізакололи, сорок курей обпатрали.

* * *

— Знаю точно, що ти одружився зімною тільки тому, що я маю гроші.

— Ні люба, тільки тому, що у мене не було грошей!

* * *

Кум заходить до кума, аж той із собакою в шахи грає

— Куме! Ваш Бровко умієв шахи грати!?

— Та де, куме, вміє Програє 3:5!

* * *

Випивають два приятелі

— Куме, випиймо, щоб мій син здав на п’ять. Випили. Знову:

— Куме, випиймо, щоб мій син здав на п’ять. Випили. Заходить син.

— Ну що? П’ять?

— Ні чотири вісімдесят. Одна пляшка була надщерблена.

* * *

— Куме, що для вас зробити, щоб ви мене запам’ятали на все життя?

— Позичте мені тисячу гривень.

* * *

— Ой, куме, таке у мене відчуття, що мене хтось переслідує.

— І давно?

— Як з в’язниці втік.

* * *

Сіли куми випивати. «Домашній» кум наливає собі з однієї пляшки, а кумові з другої.

— А що це ви, куме, мені з іншої пляшки наливаєте?

— Та я, куме, з карбідом не люблю!

* * *

Кум до куми:

— Кумо, чи ще ходите до лісу, як колись?

— Хіба що, куме, по гриби.

* * *

Кума Івана призначили директором школи. Кум Петро:

— Ну, куме, і як робота?

— Робота могла би бути і нічого, якби не ті капосні діти!

* * *

— Де нині працюєш, куме?

— Пожежником.

— І як?

— Що тобі сказати. Начальник у нас приємний. Команда підібралася добра. Зарплата непогана. Але ж, куме, як, не дай Бог, пожежа — хоч з роботи розраховуйся!

* * *

Кум лежить п’яний в калюжі. Йде кума, побачила, підійшла. Кум ледь підняв голову з калюжі і до неї:

— Сама ти, кумо, свиня!

— Тю! Я ж ніслова не сказала!

— Але подумала!

* * *

Кум Петро іде, тримаючись за паркан. Кум Іван лежить під парканом.

Кум Петро:

— От п’янюга! Валяєшся, як колода!

Кум Іван:

— Чекай, куме, що ти скажеш, коли паркан скінчиться.

* * *

Добре куми випили — як завжди. Ідуть, один щось рукою мацає і рахує собі під ніс. Другий запитує:

— Куме, а що ви рахуєте?

— Штахетинки. Нарахую двісті двадцять — буде хвіртка.

— Куме! Та ви ж навкруг діжки ходите!

* * *

Кум Федір довів кума Андрія до двору та й пішов додому. Кум Андрій упав — і поповзки до дверей. Аж тут із будки вискочив Сірко та давай гавкати.

— Цить, дурню! Галю розбудиш, то й де тоді будеш ночувати?

* * *

Сидять діди на призьбі.

— Куме, пам’ятаєш, як нам в армії давали пігулки, щоб ми до дівчат не бігали?

— Пам’ятаю. То й що?

— Вже починають діяти.

* * *

— Куме, що то за дивина, жінка мені зраджує а роги не ростуть?

— Вони, куме, і не повинні рости, то просто так кажуть, образно, вислів такий здавна.

— Слава Богу! Бо я вже налякався, що кальцію в організмі не вистачає

* * *

Рано-раненько кум Петро на поріг до кума Василя.

— Куме, вип’ємо по сто грамів.

— Здурів, чи що? Шоста ранку!