Читати книгу - "Український народний гумор"

правда, жінка називає це чаєм.

* * *

— Куме, завтра 1 квітня — день дурня! Давай наших жінок якось об­дуримо.

Кума, яка несподівано підійшла ззаду:

— День дурня, телепні, а не дурепи!

* * *

— Кумо, чому такі засмучені?

— Погано сплю.

— Пийте снодійне.

— Вип’ю. Посплю 8—10 годин. А потім все-таки погано сплю.

* * *

Ліг кум Петро відпочити. Приходить жінка і починає його «пиляти»:

— Ти все лежиш! Он кум Іван крутиться, і те, і те в дім приносить!

Кум Петро мовчить.

— Он сьогодні телевізор новий приніс, величезний. І знову побіг гроші заробляти.

Кум Петро встає і йде з хати. Жінка:

— Ти куди?

— До куми телевізор дивитися.

* * *

Галя питає у Петра:

— Що подарувати тобі на день народження?

— Хвилину мовчання.

* * *

— Куме Петре, через два тижні ти забудеш, що Галя від тебе пішла.

— Не забуду!

— Невже?

— Я їй хутро в кредит на рік купив!

* * *

— Все! Розлучився!

— Як? Куме, ти ж залишив двійко діточок і змушений будеш платити аліменти — п’ятдесят відсотків від зарплати!

— То вона у мене відбирала всю зарплату, а тепер я матиму свою законну половину!

* * *

— Куме, чому ви просите, щоб вам зменшили зарплату?

— Жінка каже, що якби я стільки не заробляв, вона вже давно пішла, б від мене.

* * *

— Куме, ви такий незграбний; до речі, штовхнули мою Галю!

— Які проблеми, заспокойтеся, куме: он моя Наталка стоїть, ідіть штовхніть.

* * *

— Куме, чому сумуєш?

— Та моя Галя з драбини впала.

— Розбилася?

— Хіба вона вміє по-людськи розбитися? З першого щабля впала.

* * *

— Куме, ви вірите у віщі сни?

— Атож. Якщо у ніч з п’ятниці на суботу мені присниться Софі Лорен, у суботу вранці жінка точно пошле мене на базар за квашеною капустою.

* * *

— Кумо, цікаво, а що було до того, як винайшли телевізор?

— Думаю, тиша і спокій.

* * *

— Куме, навіщо вам три пари окулярів?

— В одних я читаю, другі для повсякденного життя.

— А треті?

— А в третіх я шукаю перші і другі.

* * *

— Куме, не розумію вас. Десять хвилин тому ви кидали у цього співака помідорами, а зараз аплодуєте йому, викликаєте на сцену.

— Та у мене ще кілька помідорів залишилось.

* * *

— Куме, а чому ви цей хор називаєте змішаним, у ньому ж одні чоло­віки.

— Правильно. Але одні уміють співати, інші — ні.

* * *

— Куме, я чув — ви сімейний кооператив відкрили?

— Атож. Жінка пиріжки пече, донька продає, а я стою поруч і обли­зуюсь.

— Для чого?

— Для реклами.

* * *

— Кумо, чому ваш син так довго плаче?

— Не знаю, вже п’ятий раз його за це віддубасила, а він все одно реве.

* * *

— Кумо, ваша Настя того хлопця цілувала.

— У нього помер дядько і вона його заспокоювала.

— А мені здалося, що у нього вся рідня померла.

* * *

— Петрику, ким ти будеш, коли виростеш?

— Кумом, його завжди наша мама хвалить.

* * *

— Куме, правда що ти віддав доньку за свого бухгалтера?

— Правда.

— Ти ж казав, що він у тебе краде гроші!

— Так. Але тепер він відноситиме їх моїй доні.

* * *

— Кумо, ти бачила Наталчину невістку?

— Ще ні. А ти?

— Бачила.

— Яка ж вона?

— Така погана. Ще гірша, ніж я. Як он оце ти.

* * *

— Куме, ваші близнюки такі схожі, як ви їх пізнаєте?

— Микольцю ще можна пізнати, а Дмитрика трудніше.

* * *

— Кумо, мій чоловік кинув пити завдяки спорту.

— Якому?

— Боксу!

— Він почав займатися боксом?

— Не він, а я!

* * *

— Кумо, ти вірна своєму Іванові?

— Як можна бути вірною, коли в домі постійно щось псується: то водопровід, то телевізор, то пральна машина.

* * *

До Івана приїхала теща. Якраз в Іванової Марічки день народження. Запросив він у гості кума Петра з жінкою. Випили вже добре. Встає Іван, каже тост:

— У своєму житті люблю я трьох жінок. Звичайно, перша — моя кохана Марічка, друга....

Раптом теща:

— Любий зятю, а хто ж третя?

* * *

— Куме Іване, а чому ви в робочий час із коханкою на дачу їздите?

— Бо жінка з роботи не може звільнитись.

* * *

Кум Петро лає сина, який пізно прийшов додому:

— Ти думаєш, як випив горілки і пива, то я вже не чую, що ти курив?!

* * *

— Куме, кажуть ти взяв собі нову жінку?

— Не така вона вже й нова, куме.

* * *

— Кумо, вчора з Василем у сауну ходила.

— А результат? — Знатиму пізніше.

* * *

— Кумо, чи вірна ти своєму Степанові?

— Так, досить часто.

* * *

— Куме, чув, що ти зустрічаєшся з Оксаною.

— Ні. Лікар заборонив.

— А лікар тут при чому?

— Він — її чоловік.

* * *

— Куме, та риба, яку я вчора наловив, зіпсувалася!

— А ти поклич гостей, то й поїдять.

— Ну, то приходьте, куме, на рибу!

* * *

— Кумо, чула, що твій Петро казав, що застрелить кожного твого залицяльника.

— Хай кулемет купує!

* * *

— Куме, минулого року я гроші вам позичав. Коли віддасте?

— У вас совість є, куме?

— Ну, є.

— То навіщо вам ще й гроші?

* * *

— Кумо, як не соромно, вчора ти в кіно ходила з пекарем, а сьогодні на базарі цілувалася з м’ясником!

— Ой, кумо, не хлібом єдиним.

* * *

— Куме, навіщо ти купив такий дорогий сервіз?

— А щоб жінка, не довіряла