Читати книгу - "Український народний гумор"

*

Кум гостює у куми. Кума:

— Куме, на скільки шматків торт порізати, на вісім чи на чотири?

— Ріжте на чотири, бо вісім не з’їм.

* * *

Куме, щось мені спина болить.

— То нирки.

— А звідки знаєш? Ти хіба лікар?

— Ні, куме, міліціонер.

* * *

Чоловік несподівано приходить на обід додому, а жінка роздягнена в ліжку лежить.

— Ти чому це серед білого дня гола в ліжку?

— Якби ти знав, чоловіче, яка я слаба!

— Ну як ти слаба, то я вже на роботу не піду, — знімає піджак і несе в шафу.

— Ой, чоловіче, не відкривай шафу, бо там страх! — злякано шепоче жінка.

— Який страх?

Відкриває шафу — а там кум.

— Куме, ти маєш совість?!

Моя жінка така слаба, а ти її ще лякаєш!

* * *

Сваряться Петро і Наталка.

— Я віддала тобі найкращі роки свого життя!

— То що, залишились найгірші?

* * *

У в’язниці два куми.

— Куме, чому до вас ніхто не приходить? У вас що, родичів немає?

— Чому немає? Є, але вони всі тут.

* * *

— Куме! Ви маєте розум — дати оголошення в газеті, що заплатите тому, хто знайде улюблену кішку вашої тещі, аж тисячу доларів?!

— Не переживайте, куме! Я минулого вівторка ту кішку власноруч ­утопив!

* * *

— Але ж і роззява кум Степан!

— Чому?

— Тільки продав теличку — враз гроші вкрали!

— А ти як торгував?

— Добре торгував! Бичка вранці ще продав, а гроші вкрали аж увечері.

* * *

Їдуть куми на ярмарок кавуни продавати. В одного кавуни темні, зелені, а в другого світлі, смугасті. Кожен свої кавуни хвалить. Аж на повороті вози зчепилися, нахилилися, перекинулися, кавуни покотилися і в річку — хлюп, хлюп, хлюп!

— Дивись куме, мої кавуни таки кращі! Мій темний твого світлого обігнав і першим у річку шубовснув!

* * *

Кум жаліється кумові:

— Уявляєте, куме, суд присудив мені штраф тисячу гривень за те, що я свого сусіда назвав свинею. Минулого разу за це мені дали штраф п’ятсот гривень...

— А що ж ти хочеш, куме, свинина он як подорожчала.

* * *

— Куме, чи є правда на світі!? Я пережив дві війни, дві автомобільні аварії, одну авіаційну катастрофу, два невдалих шлюби, три описи майна за борги, банкрутство, відсидів п’ять років у в’язниці, а вчора приходить мій внук і каже: «Ти, діду, нічого в житті не розумієш».

* * *

— Куме, ви вночі хропите?

— Чому вночі, я і вдень хроплю.

* * *

Кум Іван до жінки:

— Галю, не нарубала дров? Рубай, поки я живий, бо як умру, то сама рубатимеш!

* * *

— Куме, ти працюєш в зоопарку, а як от яка тварина захворіє, чим ти її лікуєш?

— Ось недавно один слон кашляти почав, то я йому у відро води налив пляшку гарячого вина.

— Ну й що, куме?

— Вичуняв. Правда два інших слони почали кашляти.

* * *

— Куме, а за що ви у в’язниці сиділи?

— На роботі вікно розбив.

— І скільки за це дали?

— П’ятнадцять років.

— А де ти працював куме, що за робота у тебе була?

— Та механіком на підводному човні.

* * *

Два куми сиділи на лавочці біля парадного.

— Куме Петре, що таке критика зверху і критика знизу?

Кум Петро вийшов на балкон і плюнув кумові на голову. Гукає:

— Оце, куме, критика зверху! А тепер ти плюй на мене!

Той плюнув і попав... собі на голову.

— А це, куме, критика знизу.

* * *

Кум Микола:

— Куме Йване, подайте мені той дріт.

Кум Іван взяв дріт у руку.

Кум Микола про себе:

— Значить, під напругою інший дріт.

* * *

— Куме, ви так повільно працюєте! Ви хоч що-небудь робите швидко?

— Я, куме, швидко засинаю.

* * *

— Дивись, куме, як цікаво буває в житті. Візьми нашого сусіда Степана. За ту саму роботу один його син отримав великі гроші, а другий — потрапив до в’язниці.

— Яким чином, куме?

— Той, що маляр, отримав 30 тисяч гривень, а той, що бухгалтер, — три роки тюрми за те ж саме будівництво.

* * *

Кума Дарина прийшла до кравця, той робить заміри.

— Бюст — метр двадцять, живіт — метр двадцять, плечі — метр два­дцять. Так, де будемо робити талію?

* * *

— Куме, а хто такий економіст?

— Це той, куме, хто про гроші знає більше, ніж той, хто їх має.

* * *

— Куме, я сьогодні поставив своєму шефу ультиматум: «Або ви мені збільшуєте зарплату, або я йду з фірми».

— Ну і чим все закінчилось?

— Ми знайшли компроміс. Він не збільшує мені зарплату, а я не йду з фірми.

* * *

— Куме, а чому тебе майстер звільнив з роботи?

— Розумієш, куме, майстер — це людина, яка ходить і спостерігає за тим, як працюють інші.

— Ну, це, куме, зрозуміло. А ось чому він тебе звільнив?

— Через заздрість, куме. Більшість робітників почали думати, що май­стер — це я.

* * *

— Куме, знову наша пошта все переплутала! Наш зоотехнік пише, як він досвід у сусідній області переймає, а штемпель поставили — Сочі.

* * *

Кум Петро і кум Іван сходять на Говерлу. Хочуть стати на вершину першими, дуже поспішають, всіх випередили. Кум Іван став на хиткий камінь, ледве не посунувся вниз.

— Ой, куме Петре, якби я ногу зламав, що б ви зі мною робили? Чи винесли б?

— Та що там ви, куме! Недавно я кабана на полюванні завалив. Майже два центнери! А до машини було з півкілометра. Так я його доніс. Правда, п’ять разів довелося ходити.

* * *

— Куме, вчора шеф на мене накричав, але я йому дав відсіч.

— Як?

— Я йому сказав, що працюю на півставки, отож, хай кричить на мене на півтону нижче.

*