Читати книгу - "Український народний гумор"

class="p1">— Ліпше зранку сто грамів, аніж цілий день нічого!

* * *

— Чому такий злий, куме?

— Два зуби вирвав!

— А казав, що один болить.

— Та у того лайдака дантиста здачі не було!

* * *

— Кумо, а коли ви придане своєї Наталки перевозити будете?

— Немає нам чого робити, як придане туди-сюди возити!

* * *

— Кумо, мій чоловік найкращий у світі! І це не тільки моя думка.

— А ще чия?

— Його.

* * *

— Чому, куме, задумався?

— Ото, скільки живу, не знав, що мої діти так люблять вареники! Учора жінка три десятки наліпила, так я лише двадцять встиг зачепити...

* * *

Кум, виходячи з клубу, наступив кумові на ногу.

— Вибачте, куме.

— І ви, куме, пробачте.

— З чого б то?

— Та я вам вже на спину плюнув.

* * *

Кум нагостювався у кума, зібрався додому, хитнувся у прихожій, скинув з підставки китайську вазу — на черепки.

— Куме! Що ви наробили! То тій вазі двісті років!

— Але, куме, я вже було налякався! Думав, що вона нова!

* * *

— Куме Іване, ви любите свою жінку?

— Якби ж тільки я.

* * *

Жонатий кум турбується про кума-холостяка:

— Що ти все перебираєш? Хай Ганна не така. А Василина? Он вона з подругою іде. Глянь, як тобі?

— Ой ні, куме! Я стільки не вип’ю!..

* * *

— Куме, як лазня згоріла, де ти миєшся?

— В річці.

— А взимку?

— А скільки тієї зими!

* * *

— Куме, ви вже вирішили задачки синові?

— Вже.

— Дайте списати.

* * *

— Від мого сина одні клопоти. Вчора знову його викликав директор школи.

— Що, куме, накоїв?

— Цього разу нічого. Питав директор, чи є у нього молодші брати і се­стри.

— Та нема ж наче.

— Так син і сказав. А директор йому: «Слава Богу!»

* * *

— Учора мій синочок дістав від мене двічі!

— За що, куме?

— Перший раз, коли я йому сказав, щоб він мені показав свій щоденник.

— Ясно. А другий?

— Коли я роздивився, що це мій старий щоденник!

* * *

Англійці дали в пресі оголошення, що хочуть прокласти тунель з Англії до Франції під Ла-Маншем і шукають компанію, яка б взялася за будівництво тунелю. Через два тижні після оголошення два чоловіки з лопатами на плечах заходять до англійців.

— Це ви давали оголошення про тунель під Ла-Маншем?

— Так.

— Ми готові прокласти тунель.

— А ви звідки, яку компанію представляєте?

— З України. А компанія — ми з кумом, такою компанією і копатимемо.

— То як?

— Кум буде копати з Франції, я з Англії, посередині зустрінемось...

Англійці в сміх:

— А як не зустрінетесь?

— Вам же краще! Буде два тунелі!

* * *

— Кумо, які гриби можна їсти?

— Можна їсти абсолютно всі гриби, але деякі з них тільки один раз.

* * *

Куди це ви, кумо, корову ведете? До бугая.

А що, кум не міг?

* * *

— Куме, позичте пляшку горілки, як маєте.

— Маю, маю.

— А чи добра ваша горілка?

— Та добра. Хто брав, усі хвалили, царство їм небесне.

* * *

Після аварії літака із запису чорного ящика: «Куме, дайте порулити!..»

* * *

— Чоловік побачив, що я голю ноги його бритвою. Сказав, щоб купила нову.

Купила?

Ха! Нова голить ще краще!

* * *

— Куме, ви вмієте друкувати на друкарській машинці?

— Умію.

— А скількома пальцями друкуєте?

— Усіма.

— А я тільки десятьма.

* * *

Засідання уряду. Міністр до міністра:

— Куме, перестаньте, врешті-решт, брехати народу!

— Це ви, куме, перестаньте!

— Ви перші перестаньте!..

* * *

— Ой, кумо, усі чоловіки — брехуни!

— Чому це?

— Скільки їх клялося мені в коханні, а одружився зі мною тільки один.

* * *

— Жінко! — кричить Петро до дружини, яка порається на кухні. — Сьогодні неділя, подивись, яка погода чудова, а у тебе то кухня, то прибирання... Куме, а ви вмієте грати на скрипці? Може і вмію. Не пробував.

— Та знаєш, скільки роботи за тиждень назбиралося!

— Я й кажу, що відпочивати треба. Вийшла б, свіжим повітрям подихала, а заодно і машину помила б!

* * *

Пізня осінь. Чоловік, босий, у подертих штанях, заходить у гастроном, купує пляшку горілки. З черги:

— Куме, ви би собі краще черевики купили!

— Здоров’я важливіше!

* * *

Дві куми в черзі у магазині. Одна:

— Ой Боже, Боже!

— Що ви, кумо, ойкаєте?! Думаєте мій не п’є?

— Куме, у мене на базарі гроші вкрали!

— А де ж ви їх тримали?

— В бюстгальтері.

— А як той чоловік засунув руку в бюстгальтер, ви не відчули?

— Куме! Я ж думала, що він з добрими намірами!

* * *

Кум вирішив допомогти кумові, який сидів у в’язниці. Приходить на прийом до начальника.

— Тут у в’язниці сидить мій кум Петро Перекиньтеща... Він такий слабий... Може би ви йому яку легшу роботу дали.

— Та яку вже легшу! Він у нас конверти клеїть!

— То вдень. Він мені казав, що по ночах якийсь тунель риють.

* * *

— Куме, а що це у вас за синець під оком?

— Та це у мене вчора була чоловіча розмова.

— З ким?

— З дружиною.

* * *

— Учора, кумо, вилітає з мого курника ваш півень і кукурікає: «Я помилився, я помилився!». А мої кури вслід за ним квокчуть: «То нічого, то нічого!»

* * *

— Кумо! У мене диво дивне, вісімнадцять курочок — і жодного яйця!

— Хіба то диво? У мене жодної курки — і щодня вісімнадцять яєць. Ото диво!

* * *

— Куме, чому тебе не взяли в морфлот?

— Неуважний був.

— А нині де працюєш?

— В аптеці.

* *