Читати книгу - "Своя людина, Аліса Крушеніцька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В таких тяжких роздумах він навіть пропустив повернення старших Лавріненків додому. Вони були страшенно занепокоєні, коли дізнались, що трапилось зі слів Ромчикового однокласника, адже він ще досі мовчав. В розмовах промайнула майже вся ніч, адже ситуація була непроста. І от на ранок Лавріненки вирішили, що не можна вдома тримати собаку, яка здатна кидатися на дітей, це небезпечно. Вирок Барсику оголосила мама:
- В притулок його.
Барсик розумів, що його віддають десь, лише коли до двору приїхав автомобіль для перевезення тварин. Пес покірно прийняв свою долю. Навіщо пручатися, коли люди, що знали тебе все життя, не вірять у твою невинність. Ромчик навіть не вийшов попрощатися з найліпшим другом, який дивився на двері, очікуючи, що за ними з’явиться знайома чуприна. Та дарма, адже потрібно бути справді надзвичайно сміливим, щоб подивитися в очі тому, кого ти підло зрадив.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Своя людина, Аліса Крушеніцька», після закриття браузера.