Читати книгу - "Даремно я хотіла вмерти , Karlitia"

Так потрібно? Я по своїй волі змінила одіж?

Не роздумуючи довго, я прямую до мікрофонів, навколо яких зараз співають дівчата, кружляючи.

Я підходжу до них та, наче все так і потрібно починаю повторювати танець ансамблісток, міцно взявши за руку двох із них, що є одним з рухів виступу. Інколи, підіймаючи руки, що також є доповненням. Здається, що дівчата намагаються мені допомогти, але я знову відчуваю тривогу. Повертаючи голови у різні сторони, вони, звісно, зустрічаються поглядами. Під час таких моментів вони ледве не сміються, поглядаючи у мій бік. Мов я інша. Відрізняюсь від усіх.

Але я довго не затримувала на цьому думку.

Окрім того, що всі рухи я виконувала невпевнено, на кожному місці помиляючись, я ще й не знала слів пісні! Щоб зробити вигляд, що мені хоч якісь слова відомі, я ворушила губами, не проспівуючи ні одної фрази. Звичайно, мою неправду вже давно було помітно. Я відчувала багато нерозуміючих поглядів на собі. Деякі з них, здається, засуджували мене.

Можливо, мої очі помиляються і просто знущаються з мене та мого розуму.

Вкотре я кружляю навколо мікрофонів. Кружляючи, я маю можливість оглянути все навколо.

Я помічаю жінку. На ній була сукня кольору глибокої ночі. Світло-біло-волоса дівчина. На вигляд їй вже виповнилося близько тридцяти років.

Вона дивилася на мене так, ніби намагалася впізнати в мені когось.

Я продовжую танцювати. Я повернулася до неї спиною - це також один з елементів танцю  А повернувшись у попереднє становище, я знову зустрілися з цією жінкою поглядами. Але цього разу я побачила біля неї співбесідницю, помітно молодшу від неї на років десять. Вона також дивилася на мене, але її очі були наповнені чимось іншим.

Не добром. Чимось гіршим. Поганим. Що є не в мою користь. 

Мені здалося, що її очі знайомі з моїми все життя.

Також ця жінка була одягнена в яскраві червоні брюки і білу сорочку. Довге темне волосся час від часу приховувало її емоції.

Вона щось ласкаво розповідала жінці в чорній сукні, але очі видавали її черстве серце. Чорноволоса жінка навіть показала на мене пальцем, що, напевно, не було її усвідомленою дією, адже одразу заховала руку.

Я відвела погляд.

Невдовзі виступ з ансамблем закінчився. Я розумію, що зганьбила себе.

Всі почали розходитися. Я була одною з перших, хто зробила це, востаннє поглянувши на світло-біло-болосу жінку, яка була вже поза компанією іншої дівчини. Вона з кимось торопливо розмовляла по телефону.

 Я вже рушила з місця, як помітила, що ще в незниклій купі людей мені хтось махає. Придивившись, впізнала в тій особі свого дядька, який мав бути присутнім на концерті, про що я й забула.

Я поспішила до нього, зовсім не пам'ятаючи, чи виступала я поодинці зі своєю мелодією, яку готувалась зіграти на фортепіано. Можливо це відбулося раніше, але я цього не пам'ятаю. Або цього й взагалі не було.

Забула про свою улюблену сукню, яка якимось чином зникла. Забула про тих дивних жінок і про дивну поведінку та ставлення до мене мого оточення.

Добігши до рідної людини, я не знаю, що відбувалося далі.

Зараз я знаходжусь в тумані, каламутний колір якого забрав у мене очі.

Я знову бачу чорний.

***

Віріка Тевор поспішає на концерт, в якому бере участь донька покійного ворога її батька - Відора Тевора.

Завдання сім'ї Тевор - це повністю знищити родину Чезерів, бо у минулому вони натрапили на величезну кількість коштів, які досі винні.

Віріка розуміє, що концерт триває вже тридцять хвилин, що є поганим, адже є ризик не застати там доньку ворога - Аллію Чезер.

Ось, нарешті, Віріка в купі людей, які спостерігають за виступом вокального ансамблю, де Аллії немає. Жінка зайняла місце у перших рядах і очами намагається знайти Аллію, але марно.

Віріка починає хвилюватися. Їй взагалі нема діла до справ батька та до того, щ ким він і що не поділив. Вона б взагалі не втручалась в це, але батько погрожує, що припинить забезпечувати її та й зовсім не рахуватиме за доньку. Здавалося, що в тридцять років Віріка має самостійно забезпечувати себе, але тато зробив усе для того, щоб її не прийняли на будь-яку роботу. Віріка знає про це. Вона єдина, хто допомагав би татові у «темних» справах. Мати покинула її та Відора Тевора п'ять років тому, як дізналася, яку саме роботу виконує її чоловік. З тих пір Віріка не чула ні слова про неї.

 Віріка ніколи не хотіла  допомагати батькові у вбивствах та підставах.

Вбиває він, а вбивцею вважає себе вона.

Тато Віріки помішаний на грошах. Всі, хто починають співпрацювати з ним «помилково» натрапляють на великі суми.

Це є одним з кривавих пунктів плану Відора Тевора. Він спеціально створює проблеми «колегам», які не знають, який він насправді чоловік.

Зазвичай цей план Відор застосовує на початку роботи людей, які, звичайно, не мають великого заробітку. Їм досить складно виплатити борг Відорові, що і веде до смерті, тому що далі він вбиває боржників, запевняючи себе в тому, що тіла людей коштують дорожче за суму боргу.

Але ж душа - не товар, правда?

Життя - не чужа власність, вірно?

А втрата - це тиша після пострілу.

Одним з таких боржників був тато Аллії - Далор Чезер, до чиєї смерті доклав зусиль Відор Тевор.

Він безжалісно убив тата Аллії, підлаштувавши все так, ніби сталася автокатастрофа.