Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

Кілька секунд вони знаходяться у відносній тиші, поки за блискавкою не з'являється потужний грім. Вони збираються й підходять ближче один до одного — ближче до будинку, заради якого вони провели цілий ранок у цьому всесвітньо відомому похмурому місті.

У Кваршаті, бривійському місті на сході, дуже легко загубитися — достатньо один раз проґавити поворот, аби повністю збитися з дороги. Червоні дахи, такі властиві бривійським домівкам, у Кваршаті здаються чорними, захованими в густому сивому димі, який випускають димоходи. Іноземці можуть багато розповісти про це місто. Воно сіре, з темними тінями, які ховаються за рогом та вузькими, страхітливими вуличками, які заплутають кожного.

 Але про Кваршат споконвіку ходять легенди: про шепіт, який ховається в комірах пальто, про темну непроглядну ніч, яка зарано опускається на місто, про забуті міфічні лабіринти, в яких заховано золото трьох найдавніших королівств — Бривійського, Злотинського та Ренеського. Потаємні ходи давно завалені, але історії гуляють вустами і досі. Сам Брон Списователь — найвидатніший бривійський оповідач, що жив у третьому столітті від дня сходження на небо уністусте ваглуса, описував: бривійці неодноразово спускалися до лабіринтів, коли їхній землі загрожувала небезпека. А щойно ворожі сили ступали їхніми полями, вони виходили з усіх куточків міста й захоплювали ворога в кільце, з якого той вже вийти не міг.

Якщо вірити бривійським історіям, такі лабіринти, як коріння дерев, колись розрослися на всю територію країни. Найкращий тому приклад — Злате кільце в Кроневі, яке охороняє серце бривійської держави. Лабіринти від усіх куточків Бривії поєднуються у ньому — усі дороги ведуть до одного міста й перетворюються у підземні ходи, покриті таємницями. Ця історія, мабуть, подобається гостям країни найбільше. От тільки бривійці знають: ходи давно завалені, скарби, які насправді знаходилися у Кроневі, давно втрачені, а те, що вдалося віднайти, знаходиться у національних музеях. Кілька разів протягом останніх років пошуки намагалися відновити, однак нічогісінько не знайшли, крім купки непотребу, датованого цим століттям.

— Я пропоную не стирчати перед воротами так довго, — каже Флоріан. — Пам’ятаєте, до чого це призводить?

Попри дощові краплі, Рен та Келла одночасно усміхаються спільному веселому спогаду.

— Дощить, — Рен змахує з очей волосся. — Ніхто в таку погоду біля вікон стирчати не буде, Флоріане.

— Як завгодно.

У чомусь Рен рацію має. На вулиці немає нікого, крім них. Лише троє підлітків, які одночасно витягли свої записники та мапи, нахилилися ближче до дверей. Парасольку ніхто з них і не подумав взяти — це доволі дивно для одного з них, того, хто кілька років свого життя прожив саме у Кваршаті.

Флоріан теж змахує свої коричневі кучері з чола. Чарівні миті непомітно торкнулися його руки. Келла теж це відчула — киває, озирнувшись до нього.

— На що ми чекаємо? — питає Флоріан, стискаючи олівець між пальцями.

— Поки дівчинка заспокоїться, — Рен усміхається краєчками губ. — Вона зараз надто щаслива і сильна, щоб ми змогли об’єктивно оцінити її можливості.

— Тоді чекатимемо ще кілька хвилин, — Келла обводить будівлю на кваршатській мапі.

Деякий час вони чекають у тиші. Дощ то вщухає, то знову посилюється. Їхнє волосся вже повністю мокре, коли Рен нарешті відводить руку від поштової скриньки та щосили тупотить чобітом по бруківці. Три голови одночасно опускаються долу. Щілини між червоно-сірими камінцями пропускають крізь себе біле сяйво. У цю мить усі дороги ведуть до будинку родини Паркс.

— Вітаю, — видихає Рен полегшенно. — Ми не помилилися і знайшли ще одну Талановиту[1]. Залишимо цю невеличку урочистість для пані Ленз. Можете записати — сила дорівнює приблизно третьому рівневі з семи, що для її віку дуже добре. Пошуковий відділ зрадіє, коли дізнається.

— Звичайно, зрадіє, — погоджується Келла. — Якщо так буде і далі, Бривія знову встановить рекорд у віднайденні Талановитих наприкінці року.

— Пані Ленз каже, що ми вже випередили інші країни. Знову.

— Тим краще для нас, — Келла хапає під руки обох парубків. — Ходімо вже, інакше застудимося. Пошуковий відділ чекатиме від нас новин. А з Пенні Паркс…

— А з Пенні Паркс ми ще встигнемо познайомитися за кілька місяців, — сповіщає усміхнено Рен. — Саме тоді, коли й треба буде.

***

Бривія — одна з одинадцятьох правлячих світом країн, відома своєю багатовіковою культурою та розвиненими технологіями. Бривійці першими представили швидкісні потяги, приймачі[2] та провідники[3], які забезпечують безпеку Талановитим та використовуються всіма Централіями без винятку. Провідники відрізняються за кольором — власне, залежить від того, хист до якої з п’ятьох спілок проявить Талановитий, а також формою, яка різниться: країнам здебільшого прийнято надавати такій речі притаманні особливості їхньої країни. У Бривії це квітчасті візерунки, в Енстоні обризи вогню або драконів. Що-що, а ціль усі провідники мають однакову — захищати спогади Талановитого. Щоправда, лише у Бривії щодо цього створена своя додаткова відстежувальна система.

До речі, саме у Бривії продовжують розробляти різноманітні моделі, які тільки покращуються. Це стосується не лише провідників, а й приймачів — так вони скоро планують перейти до екранів.[4]