Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

За кілька хвилин вони вже прямували натоптаною стежкою до лісу. Зайшовши в гущу дерев, дівчата пройшли повз старовинний кам’яний колодязь із красивим дашком з червоної черепиці. Незважаючи на старезну, було видно, що за цим місцем доглядали. Думки Аліси захопила цікавість.

— Джейн, а ти не знаєш, навіщо ця криниця Академії? Воду ж беруть із річки, — запитала вона, розглядаючи покрите мохом каміння.

— Ох. — Вона невпевнено похитала головою, крутячи в руках жовту квіточку, яку зірвала неподалік. — Якщо чесно, я чула так багато історій, що навіть не знаю, в яку вірити. Це як з підземними підвалами Академії: є купа легенд, і більшість з них — це вигадки, не підкріплені фактами. Якщо цікаво, краще знайди випуск у «Легендах ГріНМАНС» або напряму запитай у редактора газети. Вони всі ті легенди напам’ять знають. А так, наскільки мені відомо, там всередині якась чарівна вода, і чомусь доступ до неї студентам заборонений.

— А я чула, що там хтось втопився, — кинула Марія таким байдужим тоном, що Аліса відчула потребу поглянути їй в обличчя, щоб переконатися, що це точно її подруга.

— Це теж одна з версій.

— Ясно. — Аліса кивнула. — Значить, криницю не чіпати. Занотовано.

Хтозна, скільки пройшло часу, але подруги зайшли вже достатньо далеко. Коли Аліса оберталася назад, то вже не бачила Академію. Її приховали високі дерева.

— А ми точно не заблукаємо? — виголосила Марія з легкою тривогою.

Перш ніж відповісти, Джейн зупинилася, нахилилася до землі та з цілковитим зосередженням притулила стебельце квітки до ґрунту. Раптом звідти виросли корені, і рослинка прижилася на новому місці, розпустивши ще більше листя. Аліса задумалася, чи навмисно вона її пересадила, чи їй просто нудно. Розігнувшись, Джейн промовила:

— Ні, я часто ходжу цим шляхом. А якщо що, запитаємо в дерев.

— А, точно, — сказала Марія, досі дивлячись на квітку. — Магія рослинників така дивна. Чому ми з водою не говоримо?

— Бо вода мертва, а дерева — ні, — гмикнула Аліса й продовжила йти.

Ще за кілька метрів до них долинув шум стрімкої води. Підійшовши ближче, дівчата побачили широку річку, яка швидко плинула вдалечінь лісу. Її оточували кам’яні береги, що іноді через висоту перетворювалися на справжні схили. Вода була прозора, як кришталь. З обох боків річку оберігали сосни.

— Що ж, ви як хочете, а я навряд чи стримаюся перед цією красою, — перебила мовчанку Марія, збираючись пірнути у воду.

Вона б так і зробила, якби вони раптом не почули чужий вереск. Не від страху, ні — цей крик більше нагадував веселі дурощі. Він долинав зблизька. Перезирнувшись, дівчата мовчки погодилися піти на звук. Зробивши кілька кроків, вони побачили на березі річки четверо чужих постатей.

— От холера! — пошепки буркнула Джейн, дивлячись на знайомих студентів.

Вони, певно, теж прийшли поплавати. Аліса серед них впізнала тільки засмаглого Доріана та Маргарет, яка зібрала волосся в ідеальну гульку. Аліса таку в житті б не повторила. Наставник вогневиків раптом зняв свою темно-червону футболку, штани й з розбігу кинувся у воду, наче вся ця річка належала йому.

— А все так гарно починалося, — зітхнула Марія.

— Ходімо звідси. Буде краще, якщо вони нас не помітять, — тихіше промовила Джейн.

Подруги почали розвертатися, а Аліса не звернула на це уваги.

— Вода неймовірна! — галасував Доріан. — Залазьте бігом, тільки обережно, бо тут мілко.

Тим часом Аліса з цікавістю розглядала браслет з камінчиками аметисту на його руці. Вона знала, що саме аметист застосовують для поліпшення контролю над магією, бо він вбирає енергію у себе. У голову вдарив неприємний спогад, як на неї кидали аметистову сітку, коли номер з вогнем вийшов з-під контролю. Корисна штука, однак далеко не всім чарівникам по кишені.

Раптом на обличчі Доріана засяяла лиха посмішка, і він, лінькувато кружляючи рукою по воді, повернувся до неї.

— Гей, ти, нагорі, можеш теж приєднатися.

«Трясця», — подумала Аліса й не встигла вигадати іншої відповіді, коли її за руку вхопила Джейн. Її недовгі пальці тиснули в зап’ястя напрочуд сильно.

— Йди до біса, Доріане! Ми вже йдемо.

Коли він її побачив, посмішка вдоволено розширилася.

— А чого це ми такі сердиті? Хіба ти не скучила за мною, квіточко?

Аліса кидала погляд між чотирма студентами. Приятелі Доріана так само спантеличено кліпали на них.

— Ні, зарозумілий бовдуре, — гримнула Джейн, і потягла її подалі.

Аліса не мала жодного бажання влізати в їхні особисті баталії, тож з радістю піддалася.

— Чому ви так рано йдете? — вигукував Доріан їм у спину. — Минулого року ти була не проти побути зі мною зайву годинку.

Після цих слів Джейн не витримала, розвернулася, і понеслося:

— Слухай, ти, самозакоханий виродку. Зараз є два варіанти: або ти закриєш писок, або перевіримо, як довго середньостатистичний чоловік може протриматися під водою. Обирай.

— Середньостатистичний? — Він дістав руку з води та поклав на серце, корчачи ображену гримасу. — Не треба так грубо! Я ж просто хочу розважитися.