Читати книгу - "Це вище небес та сильніше нас, Анжеліка Горан"

***Денис***
   Я вкотре за цей вечір поглянув на екран телефону. Цифри на дисплеї говорили про те, що з моменту моєї останньої перевірки часу минуло всього три хвилини.
   — Брате, ти чого такий знервований? — З-за спини пролунав голос Боді, що зайняв пасажирське сидіння позаду від мене.
   Я різко обернувся. — А якщо щось піде не так?
   — Ого! Ти хто такий і де мій братан Ден? — Очі друга округлилися, неначе два чайних блюдця.
   — От взагалі не смішно. Бодь, ти ж знаєш, що це не одна з тих дівок, яких я...
   — Дене, ти тільки Риті не говори про це, ок? Розслабся. — Хлопець підморгнув. — Ти наче вперше кудись ідеш з дівчиною. В тебе ж є досвід спілкування з протилежною статтю...
   Я закотив очі. — Ага, досвід... Там було все геть інакше. Вони самі на мене вішалися, а я тільки те й робив, що ... Добре проводив з ними час. — Я хотів сказати дещо інше, але помітивши осудливий погляд друга, вчасно виправився. — А Риту я не розглядаю як об'єкт вологих фантазій. Ну, тобто, вона подобається мені, та окрім фізичного потягу є щось таке, чого я поки не можу пояснити.
   — І знову за рибу гроші. — Богдан пронизливо поглянув на мене. — Ми вже сто разів про це говорили. Зізнайся вже, принаймні собі, що Рита зачепила твою душу. Вона не така як решта дівчат, бо виросла у світі, де не панує розкіш і вседозволеність. А всі твої минулі захоплення... — Друг демонстративно прочистив горло. — Багатійки без принципів та моралі.
   — І це кажеш ти? Людина, що завжди дорікала мені за неповагу до дівчат? Стій-стій... — Я зобразив на обличчі здивування й недовіру одночасно. — А як же почуття інших людей? Ну і твоя коронна фраза. "Ден, перестань користуватися дівчатами, адже вони заслуговують кращого ставлення..."
   — Ти хотів моєї думки — я вже її озвучив. — Богдан відвернувся до вікна. — А ось і наші супутниці. — Промовив друг, кивнувши у бік входу до маєтку.
   Я прослідкував поглядом у вказаному напрямку. Від побаченого моє серце пропустило один удар. Принаймні, мені так здалося.
   Ще ніколи в житті я не бачив дівчину, якій би пасувала її сукня хоча б наполовину так, як це було з Ритою. Звісно, вона мала досить струнку фігуру, яку я помітив ще тоді на вечірці. Однак зараз, коли чорна тканина, неначе друга шкіра, підкреслювала всі спокусливі вигини тіла цієї рудої кішки... (Так, кошеням вже язик не повертався її назвати.) Я просто не міг відвести очей.  
   Наче зачарований вийшов з автомобіля та попрямував назустріч їй — найгарячішій дівчині, яку мені доводилося бачити у своєму житті.
   — Привіт. — Тихий голос Рити нагадав мені шепіт трав, такий же ніжний і мелодійний.
   Я не втримався і владно притягнув її до себе. — Через твою вроду, я забув як дихати. — Прошепотів на вухо, насолоджуючись приємним ароматом солодких квітів, що линув від дівчини.
   — Ходімо вже, Ромео! — Момент був нахабно спаплюжений моєю нестерпною сестрою. — Ми й так спізнюємося на сеанс. — Не вгавала вона.
   — Мілана має рацію. — Блакитні очі Рити поглянули на мене.
   — Так... Сеанс... — Розчаровано пробубнів я та неохоче відпустив мою чарівну кішечку.