Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Розділ 8 –

Я стою біля дзеркала і роблю собі зачіску. Сьогодні ми йдемо на свято до моєї подруги, тому збори у мене в самому розпалі.

Ми домовляємося з Владом, що він заїде за мною на машині. Данечка дуже зрадів, коли дізнався, що ми йдемо в гості, і навіть пообіцяв підготувати для Дімки якийсь подарунок. Турботливий хлопчик.

О другій годині я повністю готова і приблизно за хвилин десять до будинку під'їжджає Влад. Я хапаю пакет із подарунком і виходжу з квартири.

Дорогою ми заїжджаємо за букетом для Елі. Влад цікавиться, які квіти подобаються моїй подрузі і, отримавши відповідь, впевненим кроком прямує до квіткової крамниці.

Коли він виходить звідти, тримаючи в руках розкішний букет троянд сорту Джумілія, я не приховую захоплення. Приголомшливий ніжний букет однозначно не залишить байдужою Елю.

Ми під'їжджаємо до будинку моєї подруги і піднімаємося на другий поверх. Двері нам відчиняє Мишко.

– Привіт, а де іменинниця?

У цей момент із кухні визирає Еля і поспішає до нас.

– Нарешті ви приїхали! Як я рада вас бачити!

– Знайомтеся, це Влад, – я з ніжністю дивлюся на нього.

– Владислав, – він простягає Михайлові руку.

– Михайло. Дуже приємно, – відповідає той рукостисканням. – А це моя дружина Еля, винуватиця сьогоднішнього свята.

– Та годі тобі, – Елька ніяковіє.

– Приємно познайомиться Еля, – Влад простягає їй великий букет троянд, а я пакет із подарунком.

– Ого, дякую! Ну, ви проходьте, будьте як удома. А хто цей милий хлопчик? – подруга нахиляється до Дані і доброзичливо посміхається.

– А це Данечка, – він соромиться і притискається до мене, і я обіймаю його за плечі.

– А в мене теж є синочок, він, щоправда, трохи молодший за тебе. Підемо, познайомлю? – Еля простягає руку.

Даня піднімає на мене погляд, ніби запитуючи, що йому робити, чи можна довіряти цій тітці та йти з нею.

Я згідно киваю, і він бере Елю за руку і прямує з нею до кімнати.

Вечір проходить чудово. Влад швидко адаптується в незнайомій компанії і почувається, як у своїй тарілці. Багато жартує, спілкується з іншими гостями. Ми з Елькою перешіптуємося, вона періодично мені підморгує. Даня порозумівся з маленьким Дмитриком, і вони з цікавістю збирають конструктор, який він приніс із собою в подарунок.

– Лано, ти допоможеш мені? – подруга раптово тягне мене за руку на кухню.

І дурневі зрозуміло, що їй не терпиться обговорити зі мною Влада.

Зайшовши на кухню, ми щільно прикриваємо за собою двері, щоб нам ніхто не заважав.

– Мужик у тебе просто вогонь, – Еля ставить чайник на плиту й обертається до мене.

– Правда? Дякую, – не приховую, що мені приємно це чути.

– Ага, пощастило тобі подруга. Ні в яке порівняння з тим козлом Денисом.

– Ой, давай не будемо згадувати його. Стільки часу витратила з ним даремно, – невдоволено фиркаю я.

– Саме так. Тож дивись, не загуби свого Влада, і плювати на всяких там Реґін. За своє щастя потрібно боротися. Ну, що, час їсти торт? – підморгує мені Елька.

Вечір добіг кінця, і ми їдемо додому на машині Влада. За святковим столом він не пив спиртне, тож зараз сам за кермом.

Я прошу відвезти мене додому, а Влад невдоволено підтискає губи. Напевно, він розраховував, що я залишуся сьогодні ночувати в його домі, але я думаю, що наші стосунки розвиваються надто стрімко і потрібно трохи пригальмувати. Йому нічого не залишається, як виконати моє прохання.

Ми зупиняємося біля мого під'їзду.

– Як тобі сьогоднішній вечір? – пошепки запитую я, щоб не розбудити Даньку.

– Чудовий вечір, у тебе дуже веселі друзі, – придушує посмішку Влад.

Мабуть, він згадав, як п’яний Мишко обіймався з ним у коридорі й не хотів відпускати додому. Знайшов собі нового друга.

– Тоді на добраніч, – я повертаюся до дверей, щоб вийти, але Влад несподівано обіймає мене за шию, притягує до себе і наполегливо цілує.

Ми цілуємося так довго, що в мене починають боліти губи.

– Хочу тебе, – хрипло вимовляє Влад і, взявши мою долоню, кладе її на свою ширинку, що випирає.

Я відчуваю, наскільки сильно він збуджений у цей момент.

– Ми не можемо зараз, адже тут Даня, – з досадою відповідаю я, але не поспішаю прибирати свою долоню.

– Я чекатиму наступної зустрічі, – Влад важко видихає і відсторонюється від мене. Від гріха подалі.

 

***

Ранок радує мене чудовою погодою. Сонце яскраво світить у вікно, чутно як співають пташки. Настрій на максимумі. Ще й цей солодкий сон ніяк не відпускає. Усю ніч мені снилося, як я займаюся коханням із Владом, на галявині, засіяній польовими квітами.

Мені доводиться зробити над собою зусилля і змусити себе встати з ліжка, бо час збиратися на роботу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍