Читати книгу - "Це вище небес та сильніше нас, Анжеліка Горан"

***Денис***
(За пів години до описаних вище подій)
   — Ден, здається, до нас гості. І тобі це не сподобається. — Богдан пильно позирав кудись за моєю спиною.
   Я повернувся і не втримався від міцного слівця. Крізь яскраво прикрашену залу ресторану до нас прямувала Поліна зі своїми вірними подругами.
   — Твою... — Ще раз вилаявся, не зводячи погляду з білявки в короткій рожевій сукні.
   — І не посперечаєшся. — Повільно проказав товариш, зробивши ковток вина.
   — А тобі тільки побухати. — Буркнув я, на що Бодя лише знизав плечима.
   Тим часом дівчата підійшли до нас. — Привіт. — Не запитуючи дозволу Поліна сіла за столик. Демонстративно закинула одну ногу на іншу й мило посміхнулася.
   — Чого тобі? — Холодно запитав я відкинувшись на спинку стільця.
   — Хіба так розмовляють з коханими людьми? — Поліна ображено скривила вуста. — Для початку міг би запропонувати випити, а потім ми б поїхали на твою квартиру. — Білявка спробувала торкнутися моєї щоки, але я різко підхопив її руку й поклав на стіл. Образа застигла в її погляді.
   — Скільки мені ще повторювати одне й те ж? Між нами нічого немає й бути не може. Не змушуй говорити тобі грубощі. — Мені було абсолютно байдуже чи принесуть ці слова біль дівчині, що сиділа навпроти. Зараз я бажав лише достукатися до її здорового глузду.
   — Як ти можеш так говорити? Ще й після того, що між нами було...
   — А що між нами було? — Я підозріло зіщулив очі. — Поліно, облиш свої безглузді фантазії. Ти вродлива дівчина й будь-який хлопець буде радий твоїй увазі. Але це не я.
   Дівчина гидливо повела губами, важко ковтнувши слину. — Ну так, твоя увага прикута до однієї рудої потвори. А чи знаєш ти про її вподобання? — Помітивши ледве вловимий блиск моїх очей, вона переможно задерла підборіддя. — То ти не знав?
   В розмову втрутився Бодя. Його голос пролунав впевнено й категорично. —  Поліно, залиш свою отруту для когось іншого, а Риту не чіпай. Не падай ще нижче. Тим паче якщо цього можна уникнути.
   — Ну звісно! Куди ж мені до вашої бродяжки, а за сумісництвом любительки дорослих чоловіків? — Вона грайливо підморгнула, неначе сказала щось дуже веселе. — Чи ви не знали? О, то я вам зараз все розповім. 
   Історія, яку повідомила нам Поліна вражала, та не в хорошому сенсі. Про це було гидко слухати, не те щоб розмовляти. Проте білявку це взагалі не хвилювала. Вона з ентузіазмом описувала сцени близькості Рити з її вітчимом так, неначе бачила все на власні очі.
   — Тепер ви знаєте правду. — Цинічно виголосила дівчина, підвівшись з-за столу. Вона пішла геть, залишивши нас на поталу власним думкам.