Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Розділ 4.1. Олівія

 

«Морська зірка» не повернулася ні через обіцяні три місяці, ні через шість. Олівія плакала днями й ночами, підозрюючи найгірше, а я боялася, що ді Крайн досліджує океан без мене і ось-ось дістанеться острова Мрій.

Наприкінці осені на Сонячний берег обрушився буревій. «Жайворонки» потріпало так сильно, що господиня не захотіла витрачатися на відновлення готелю, який і до того не приносив нормального доходу, а віддала територію в оренду «Марісоль» і разом із подругою відчалила вглиб материка жити «для себе».

Ми з Олівією залишилися без житла і отримали наполегливу пропозицію з «Дикої орхідеї», де були потрібні самотні дівчата, не обтяжені строгими родичами та достойним вихованням.

Через брак новин від батька Олівія постійно була на нервах і не стежила за язиком, тому керівництво «Орхідеї» зненавиділо нас ще з першої розмови і подбало про те, щоб жодна контора з працевлаштування не погодилася мати з нами справу. Наче на цьому можливості закінчувалися, ха!

Але ми воліли жити близько до порту, чекаючи «Морську зірку», й це створювало певні складнощі.

– Що ти вмієш, Йоло? – запитала Олівія, коли наші грошові запаси добігли кінця. – Є щось, у чому ти найкраща, принаймні на Сонячному березі? Наприклад, я можу підтримувати бесіду на будь-яку задану тему, розбираюся в костюмах, колись організовувала шкільні виставки та благодійні концерти, але в цьому місті кожен другий має досвід та навички проведення громадських заходів, причому найчастіше платних.

– Карнаїти – відповіла я без роздумів. – Я знаю все, що будь-коли публікувалося про карнаїтів. І казки про Лаорнію, але менше.

– Там є щось цікаве? Окрім магії, у неї вже мало хто вірить? Інтриги, змови, заборонене кохання, збочення?

– У карнаїтів половина історії – інтриги, а друга – збочення.

Олівія була захоплена і пообіцяла зробити з цього цукерку.

«Таємні хроніки карнаїтів! Тільки у нас вся правда про чаклунів! Найнижчі ціни!» – оголошувала велика картонна вивіска, розмальована художником-пиякою за просто так, лише заради задоволення знову потримати в руці пензель.

Під текстом у покірній, але спокусливій позі валялася частково оголена золотоволоса діва з мученицьким виразом на округлому, типово материковому обличчі. Над нею височіла перебільшено маскулінна постать у вузьких штанах і з голим торсом, зовсім трохи прикрита чорним плащем із капюшоном. На задньому плані палали кораблі, на передньому переливалися шовкові покривала.

Знизу фосфоресцентною фарбою ішло уточнення: «Оповідачка працює з восьмої вечора до півночі. Ціна: два леоси». І зовсім маленьким, непомітним у сутінках шрифтом: «Захід некомерційний. Рекомендована плата не є обов’язковою, вноситься за бажанням на благодійній основі. Дозвіл на просвітницьку діяльність номер сто три».

– Ти впевнена, що впораєшся? – Я сумнівалася, що в Олівії вистачить витримки.

– Я впевнена, що не впораєшся ти, – відрізала вона. – В історії про те, як карнаїти напали на порт Ріон, що головне?

– Мужність трьох сотень захисників, котрі утримували фортецю до приходу армії імператора?

– Ні! Головне – неоднозначність. Вона підігріває інтерес.

– Та що там неоднозначного? Типова облога…

– Ось воно! Для тебе типова, а я можу розповісти історію кожного захисника та агресора, не повторюючись.

– Придумати, – не змовчала я.

– Реконструювати можливі події та нагадати чисто заради дискусії, що карнаїти не чіпали б імперію, якби імператору не захотілося привласнити їхні острови. Йди вже, Йоло. Ти надто прямолінійна для комерції. Історична достовірність потрібна в університетах, а широка публіка хоче почути трагічну історію прекрасної і невинної Люсіель, чия жертовна всепрощаюча любов розтопила крижане серце безжального ватажка карнаїтів і врятувала комусь життя. Наприклад, лаорнійському королю-вигнанцю, таємно закоханому в Люсіель. Без лаорнійців ніяк, ех… Ну або не трагічну, фінал скоригуємо під час ходу оповідання згідно з вподобаннями публіки. Як я виглядаю?

– Як прекрасна і невинна Люсіель, якої в принципі не могло бути в порту Ріон, бо там дислокувалися лише військові, – буркнула я, в глибині душі визнаючи і правоту Олівії, і її привабливість для мас. – Як щодо зворушливої ​​історії відданого патріота імперії Люсіеля, що заради свого полку підкорив бунтівне серце жорстокого карнаїта?

– Дякую за ідею! До речі, якщо сьогодні все пройде нормально, на завтра я підготувала розповідь про перевдягання та інтригу «хлопець-дівчина».

– А якщо ні?

– Тоді додамо драми. Наприклад, могутній король лаорнійців зустрічає бідну красуню, втрачає голову від кохання і створює для неї світ, де виконуються всі бажання. Але зла сестра-близнючка обманює великого чаклуна і займає місце його коханої. Він не має до неї жодних почуттів, тому вирішує, що полум’я любові згасло, і йде блукати світом, щоб не поранити серце обраниці. Перша дівчина думає, що її зрадили заради сестри, і з гарною прощальною промовою кидається в море. Кохання і кров у одному флаконі, продовження згодом. Як тобі?

– Розлючені слухачі скинуть у море нас обох, не чекаючи прощальних промов.

– Киш!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍