Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

— Бери ще цю вазу, — сказав Крейк і вивів хлопця з роздумів.

Ще трохи погулявши містом, вони заходили в будинки і збирали одяг, особливо Крейку подобався хутровий, посуд, але переважно чашки, кухлики і глечики. Коли проходили повз розвалену церкву, Орест почув там голоси. 

— О! Там хтось є! — зрадів Орест.

Проте Крейка це змусило напрягтись. Він перекинув через плече своє добро і схопивши Ореста направився до аероплана. Щось хохочучи, регочучи, котилось за ними, воно ніби хотіло вкусити або вчепитись за ноги. Це змусило Ореста підскакувати через кожен крок і швидше пересувати ноги. Крейк закинув пілігрима в аероплан і накрив його брудним мотлохом. 

Коли вони піднялись в повітря, Оресту вдалось визволитись з-під хутрових шуб.

— Що то було? — запитав хлопчик.

— Не знаю. І знати не бажаю. Я взагалі намагаюсь уникати всього, що може говорити, як ми з тобою. Все що наділено розумом, як у нас, може нести в собі загрозу. І ти не говори ні з ким, окрім мене. 

Пілігрим хотів щось ще запитати, але вони вже приземлились на гору. Цей процес був настільки неочікуваний, що Орест аж підскочив. Десь знизу під літаком вилізли дві залізні лапи, ніби в птаха, і вчепились в гору. 

— Тобі час додому, он арка, — скелет вказав пальцем на переплетені виноградні гілки, які можна було побачити згори.

Зіскочивши з літака, поводар за руку повів хлопчика.

— Крейку, а ми ще політаємо? — спитав Орест наостанок.

— Можливо. В цьому світі стільки цікавого, що політати можна не тільки на моєму старенькому аероплані.

Орест опинився в арці і провалився.