Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

— Тимчикууу, привіт, — протягнула вона солодким голосом, від якого мене пересмикнуло. — Я хотіла пообідати разом.

Він щось їй відповів, і я помітила, як її обличчя спочатку напружилося, а потім спотворилося невдоволенням.

— Добре, я зрозуміла, — вона театрально зітхнула, ніби її щойно образили до глибини душі. — Тоді до вечора… Люблю тебе, Тимчику.

Я ледь не закашлялася.

Боже, від цього її “Тимчику” мене зараз знудить.

Я скептично зиркнула на неї.

Навіть не думала, що його дівчина “така”. Хоча… яке мені взагалі діло до його дівчини?

Дівчина, ледь закінчивши розмову, різко розвернулася на підборах і, навіть не глянувши на мене, попрямувала до виходу. Її собачка в руках нервово здригалася, ніби теж була роздратована розмовою з Тимофієм.

Я вже зітхнула з полегшенням, як раптом вона різко зупинилася. Стояла нерухомо кілька секунд, а потім повільно розвернулася назад.

— Тримайтеся подалі від мого Тимофія, — холодно промовила вона, ковзаючи поглядом по мені та адміністраторці. 

Я склала руки на грудях, але нічого не відповіла.

Марина зробила паузу, а потім звузила очі й додала:

— Особливо ти.

І її довгий, нафарбований червоним нігтем пішов прямо в мій бік.

Я б навіть засміялася, якби не була настільки шокована.

Серйозно?

Вона ще секунду дивилася на мене з якимось викликом, а потім, задоволено стиснувши губи, нарешті попрямувала до виходу.

Я провела її поглядом, а потім здивовано глянула на адміністраторку, ніби питаючи: «Ти це теж чула?».

— Ого, — пробурмотіла та, нервово пригладжуючи спідницю.

Я моргнула.

Що це взагалі було?!

Любі, останніми днями дуже багато роботи, тож не встигаю викладати анонс, але постараюся виправитися.
Бережіть себе та своїх близьких. 🤍

Зустрінемося в наступному розділі✨