Читати книгу - "Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня, Джон Рональд Руел Толкін"

наразі не зрозумілий підступний хід Ґандальфа. Хоча той поводився дуже тихо та майже не показувався на очі за дня, всі добре знали, що «він переховується в Торбиному Куті». Хоч би для чого був потрібний чарівникові цей переїзд, безсумнівним залишалось одне: Фродо Торбин повертався до Цапокраю.

— Так, я переїду цієї осені, — казав він. — Мері Брендіцап уже підшукує мені невелику ошатну нору чи, можливо, якийсь будиночок.

Насправді ж Фродо з допомогою Мері вже давно знайшов і придбав будиночок у Струмковій Улоговині — сільській місцині за Цапоградом. Перед усіма, крім Сема, він удавав, що мав намір осісти в Цапокраї довіку. Ця ідея виникла в нього з огляду на рішення прямувати на схід, адже Цапокрай простягався на східних кордонах Ширу, а тому що Фродо жив там у дитинстві, то й нинішнє повернення туди багатьом здасться цілком природним.

Ґандальф затримався в Ширі більш як на два місяці. Й ось одного вечора наприкінці червня, невдовзі після того, як було нарешті узгоджено план Фродо, він раптом оголосив, що наступного ранку вирушає в дорогу.

— Зовсім не надовго, сподіваюся, — мовив чарівник. — Я подамся потойбіч південних кордонів, аби вивідати якісь новини, якщо поталанить. Бо вже й так байдикував довше, ніж годилося б.

Він сказав це легко, та Фродо здалося, що його друг виглядає дуже стурбованим.

— Щось трапилося? — запитав він.

— Не знаю, чи трапилося... Проте я почув дещо таке, що мене занепокоїло і потребує ретельного вивчення. Якщо я вважатиму за необхідне, щоби ти негайно вирушив у дорогу, то відразу ж повернуся чи принаймні пришлю тобі звістку. А тим часом дотримуйся свого плану, та будь як ніколи обережний, особливо з Перснем. Дозволь мені ще раз наполягти: нізащо не використовуй його!

Ґандальф пішов на світанку.

— Я можу повернутися будь-якого дня, — сказав він. — Щонайпізніше — до прощальної вечірки. Гадаю, у Дорозі тобі все-таки знадобиться моє товариство.

Спершу Фродо був дуже схвильований і постійно думав про те, що такого міг почути Ґандальф; але з часом його тривога відступила, а гарна погода змусила бодай на деякий час забути про всі клопоти. У Ширі нечасто випадали таке погоже літо й така щедра осінь: дерева аж вгиналися від плодів, мед скрапував зі стільників, а збіжжя виросло високим і повноколосим.

Осінь була саме в розпалі, коли Фродо знову почав непокоїтися через Ґандальфа. Минав вересень, а від нього все ще не було новин. І День Народження, і переїзд невблаганно наближались, а він не приходив і не передав про себе звісток. У Торбиному Куті гуло як у вулику. Дехто з друзів Фродо прибув до нього, щоби допомогти пакувати речі: тут були Фредеґар Виприн і Фолько Бофин, а також, звісно, його найліпші друзяки — Піпін Тук і Мері Брендіцап. Разом вони перевернули цілу оселю догори дриґом.

20 вересня два криті й перевантажені візки вирушили дорогою через Міст на Брендівинній до Цапокраю, перевозячи до нового дому меблі та крам, що його Фродо не встиг продати. Наступного дня Фродо охопила вже неабияка тривога й він без угаву виглядав Ґандальфа. Ранок четверга — себто дня його народження — був такий самий погожий і ясний, як колись давно в день славетної вечірки Більбо. Ґандальф усе не з’являвся. Увечері Фродо влаштував прощальний бенкет — геть скромний: просто вечерю для себе та для чотирьох своїх помічників; але його змагала тривога і душа не лежала навіть до учти. Думка про те, що незабаром він попрощається зі своїми юними друзями, гнітила йому серце. Фродо міркував, як повестися, щоби не ошелешити їх цією новиною.

Четверо молодих гобітів тим часом мали піднесений настрій, тож вечірка, незважаючи на Ґандальфову відсутність, стала дуже й дуже веселою. У їдальні не було нічого, крім стола та стільців, але страви були смачні, а вино — добре: свого вина Фродо не вніс до переліку того, що він задешево продав Саквілям-Торбинам.

— Хоч би що трапилося з рештою моїх речей, коли вони втраплять до лап С.-Т., для оцього, — сказав Фродо, осушивши келих вина, — я принаймні знайшов добру домівку!

То була остання крапля «Старих виногрон».

Переспівавши чимало пісень, згадавши в розмові чимало спільних витівок, присутні виголосили тост за день народження Більбо та випили за його з Фродо здоров’я — за звичаєм Фродо. Потому всі вийшли подихати свіжим повітрям і поглянути на зорі, а відтак повкладалися спати. Вечірка Фродо завершилась, а Ґандальф так і не прийшов.

Наступного ранку гобіти взялися навантажувати ще один візок рештою майна. Цим керував Мері, який разом із Феті (себто з Фредеґаром Виприном) поїхав до Цапокраю.

— Треба ж комусь нагріти для тебе оселю, доки ти приїдеш, — сказав Мері. — Ну, побачимося пізніше — післязавтра, якщо ти не заснеш дорогою!

Фолько пішов додому після обіду, а Піпін залишився. Фродо непокоївся і не міг знайти собі місця, даремно дослухаючись, чи не почує Ґандальфових кроків. Він вирішив почекати до ночі. Зрештою, якщо він терміново знадобиться Ґандальфові, той рушить до Струмкової Улоговини та, можливо, навіть дістанеться туди першим, адже Фродо вирішив мандрувати пішки. Він планував — для власного задоволення і для того, щоби кинути останній погляд на Шир, а також і з деяких інших причин — прогулятися від Гобітова до Цапоградської Переправи на своїх двох, уважаючи це зовсім простим завданням.

— Заодно й потренуюся трохи, — сказав, дивлячись на своє відображення в запиленому дзеркалі у напівпорожньому передпокої. Фродо тривалий час не вправлявся в енергійному ходінні на великі відстані, тож його відображення здалося йому доволі млявим.

Пополудні як сніг на голову впали Саквілі-Торбини: Лобелія та її син Лото, який мав волосся пісочного кольору, — і зробили своїм прибуттям Фродо велику прикрість.

— Нарешті це все наше! — сказала, заходячи, Лобелія. Не ґречно та не цілком правдиво, бо угода про продаж Торбиного Кута набувала чинності не раніше, як опівночі. Проте Лобелію, мабуть, можна було зрозуміти: вона чекала на Торбин Кут на сімдесят сім років довше, ніж сподівалася колись, а тепер їй виповнилось уже сто літ. Хай там як, а вона прибула сюди, щоби переконатися, що в неї не заберуть нічого з того, за що вона заплатила, а ще — хотіла отримати ключі. Для того, щоби задовольнити її примхи, знадобилося чимало часу, бо Лобелія принесла здоровецький інвентарний список