Читати книгу - ""Вожай": Місія у Венеції, Серж Левре"

* * *

Не пройшло й години як Ніколя Шугай, таємний агент французької спецслужби DGSE із позивним «Вожай» заходив у так знайомий йому кабінет. За величезним дубовим столом сидів полковник Жослен Бомон — легенда французької розвідки, непримиренний борець зі злом, якого знали не тільки по обидва боки Атлантики, а також в Африці та навіть на Далекому Сході.

— Вітаю, пане полковнику, - чемно привітався Нік.

Кволий, на перший погляд, чоловік в окулярах, підняв голову, відірвавши погляд від паперів на столі.

— Вітаю, Вожай! Дякую, що поквапились…

Так, але Ви відірвали мене… - Нік не встиг закінчити фразу, як полковник Бомон раптово спитав:

— Ви любите кіно, команданте?

Нік знав, що Шеф ніколи не задавав питання, просто так для підтримки розмови, тому відповідати треба відверто та змістовно.

— Переважно старе, французьке: Лотнера або Вернея, з Бельмондо чи Вентурою, також люблю історичне кіно з батьківщини моїх пращурів.

— Чудово! Ви виїжджаєте у Венецію на кіно фестиваль, який щойно розпочинається.

— І що я там буду робити? Треба викрасти головний приз – венеційського лева…

— Не кажіть дурниць. Справа дуже серйозна і впритул стосується вашого українського коріння. Слухайте уважно. Завтра, опівдні, на кінофестивалі відбудеться закритий показ документального фільму румунських кінематографістів про війну в Україні. Прискіпливі румуни якимось чином докопалися до ім’я нашого резидента у Кремлі. Начебто необхідний нам епізод має довжину всього декілька секунд, але неможливо допустити, щоб це ім’я пролунало на весь світ… Буде гучний скандал, що матиме безпрецедентні наслідки. Ви працюєте під знайомою вам легендою та власним ім’ям – Ніколя Шугай, кореспондент французького «France Soir», що приїхав у Венецію висвітлювати події фестивалю. Сьогодні о півдні в кафе Флоріан, що знаходиться на площі Сан-Марко, на вас чекатиме зв’язковий, який введе вас в курс справи на місці. Він знає Вас в обличчя, але не всяк випадок скаже пароль : «Сьогодні так тепло й сонячно, але зазвичай у Венеції о цій порі йдуть дощі». Відгук для вас : «Дощ - це чудово, я маю бізнес з продажу парасольок».

Начебто підкреслюючи важливість моменту, шеф подивився на Ніка холодним, проникливим поглядом своїх сірих очей… Поглядом, який змусив би здригнутися будь-кого, і після паузи продовжив:

— До речі, Ви не один цікавитися цією справою. Вороги також не дрімають. І вони теж будуть там.

— Кого саме чекати?

— Росіяни, китайці, та, навіть, американці або приватні групи… Всі, хто бажає дістати цей фрагмент. А головне …

Полковник Бомон нахилився вперед, його голос став ще жорсткішим:

— Вам може завадити наша стара знайома, обличчя якої досі ніхто не бачив. Вона називає себе Медузою. Й ми маємо тільки це зображення, що склали зі слів свідків, яким пощастило залишитися живим після зустрічі з цією панночкою. Шеф показав Нікові фото жінки у чорному вбранні, масці та каптурі.

— Запам’ятайте, але не дай Боже Вам з нею зустрітися, - продовжив полковник. І це не жарти, Вожаю. Будьте обережнішими, - в Італії Ви можете залишитися один проти всіх.

Нік невимушено всміхнувся.

— Я вже звик.

Бомон нахилився ще ближче.

— Це не жарт. Якщо вони дізнаються, що ми намагаємось прибрати фрагмент фільму, це стане міжнародним скандалом. А якщо ти провалишся…

Він зробив паузу.

— Тебе не існуватиме.

— Коли виліт?

— Просто зараз. Японське Посольство відправляє свою делегацію на фестиваль чартерним рейсом й вони люб’язно погодилися взяти Вас на борт. Виліт о 8-20 з аеропорту Шарля де Голля, - о десятій маєте бути у Венеції. Не бариться Вожаю.

Нік розвернувся, прямуючи до виходу.

— І Вожаю… — голос Бомона змусив його зупинитися.

— Так, шеф?

— Уникай проблем із жінками, Вожаю. Вони завжди ускладнюють місію.

Нік лише криво усміхнувся і зник за дверима. Він ще не здогадувався., що саме жінка, з якою він провів ніч у Парижі, може стати його найбільшим клопотом.

*   *   *

Невеличкий Private Jet вже чекав на злітній смузі, коли рівно о восьмій Ніколя Шугай прибув у VIP-термінал паризького аеропорту імені Шарля де Голля. Вдягнений по-дорожньому, але елегантно, шкіряна куртка, світла сорочка з відкритим коміром, червона шийна хустка, м’які черевики – Нік впевнено піднявся сходинками трапу. Японська делегація вже була на місці. На вході його зустріла чарівною усмішкою стюардеса:

— Ось ваше місце, мсьє Шугай, - стюардеса назвала Ніка ім’ям, під яким він був зареєстрований на рейс. Дівчина вказала Нікові на крісло поруч із японською жінкою поважного віку. «Напевно керівниця делегації», - подумав про себе Вожай.

Охайо! - чемно, по-японськи із поклоном, привітався Нік. - Арігато, що погодилися взяти мене на борт.

— Доброго ранку, молодий чоловіче, - з усмішкою відповіла жінка французькою з ледь відчутним акцентом, - Ви дужі ввічливі.