Читати книгу - ""Вожай": Місія у Венеції, Серж Левре"

«Десь я вже чув цей голос…», подумав про себе Нік, займаючи своє місце через прохід під вікном. Японка, що не зводила з нього погляду, продовжила розмову:

— Здається Ви теж поспішаєте до Венеції, мсьє?

Її голос знову змусив його напружитися. Він був знайомим. Занадто знайомим. Але чому?

Нік на мить затримав на ній погляд, намагаючись згадати, де він міг чути цей голос. Та жінка виглядала цілком безпечною. «Може, просто збіг?», подумав Нік, і посміхаючись відповів;

— Так, мадам. Париж залишаєш неохоче, але іноді він залишає тебе першим.

Вона легко всміхнулася у відповідь і відвела погляд. Нік перевів очі на інших пасажирів.

Молода дівчина позаду перегортала глянцевий журнал. Міцний хлопець у передньому ряду був повністю занурений у свій телефон. Товстий японець про щось розмовляв зі стюардесою, Подружня пара у хвості літака дивилися в ілюмінатор, спостерігаючи за підготовкою літака до злету. Ще кілька пасажирів переглядали документи або просто дрімали.

Ніякої небезпеки.

Рівно о 8-30 шасі літака відірвалися від злітної смуги паризького аеропорту імені Шарля де Голля, і Private Jet взяв курс на південь у напрямку Венеції.

Нік відкинувся у кріслі, вирішивши, що саме час відпочити від бурхливої ночі та не менш метушливого ранку, він заплющив очі та задрімав.

Нік спав, посміхаючись уві сні, його тіло відпочивало, але його мозок відчував усе, що відбувалося навколо. Це було наслідком багаторічних тренувань, - відпочивати, але миттєво реагувати на небезпеку. «Сплячий вовк може миттєво відскочити вбік, навіть при наїзді авто зі швидкістю 60 кілометрів на годину», - розповідав Нікові наставник по курсу виживання в екстремальних умовах. Нік спав і не міг помітити, що японка поруч уважно дивиться на нього. Проте її погляд аж ніяк не можна було назвати дружнім. Очі, що ще хвилину тому, були ввічливими та усміхненими, знову випромінювали ненависть…

Глава 2. 

«Пані та панове! Наш літак здійснює посадку на летовище Марко Поло, міста Венеція, Італія. Температура у місті +15 градусів. Опадів не передбачається. Капітан повітряного судна та екіпаж бажає вам приємного дня…» Ці слова стюардеси по гучномовцю розбудили Ніка Шугая, який задрімав у кріслі після злету із паризького аеропорту. І хоча переліт до Венеції зайняв трохи більше години Нік почував себе дуже бадьоро. Він розплющив очі, озирнувся, намагаючись зібратися з думками. Вожай потягнувся та швидко кинув погляд на сусідку, що здавалася повністю зайнятою своїми думками. Наче відчуваючи його погляд, японка підняла голову і запитала:

— Сподіваюся, вам спалося добре, мсьє? — її голос прозвучав м’яко, але Ніку він знову здався знайомим.

— Дякую, мадам! Як для перельоту — цілком.

Як тільки літак, після м’якої посадки та короткого пробігу по злітній смузі, вирулив на місце стоянки, Нік швидко встав зі свого місця і, кивнувши на прощання супутникам, першим вийшов із літака. Знайомою дорогою, - це вже не перше його перебування у Венеції, - Ніколя Шугай попрямував у напрямку аеровокзалу.

Міжнародний Аеропорт Венеції імені відомого венеціанського мандрівника Марка Поло розташований за 8 км на північ через протоку від історичного центру Венеції у місті Тессера. Доїхати у Венецію можна автобусом, морським корабликом Вапоретто, які довезуть Вас до міста, але далі треба буде йти пішки. Звичного всім громадського транспорту та авто у Венеції немає. Тому Нік обрав, не самий дешевий, але найшвидший вид транспорту, який довезе у потрібну точку – водне таксі, стоянка якого розташована просто біля виходу з термінала.

Нік багато разів був у Венеції, та дуже любив її, незвичну для пересічного містянина, красу. Тому попросив водія таксі провезти його повз історичні місця, які знають і люблять багато людей з різних куточків нашої неосяжної планети Земля – Палац дожів і кампаніла базиліки Святого Марка на центральній площі, місток зітхань, канали та палаццо. Пропливаючи під мостом Ріальто, що є найдавнішим мостом через венеціанський Гранд-канал, Нік вкотре помилувався витонченою середньовічною архітектурою. Спогади та краєвиди розслабили його і, він на мить втратив пильність… Проте його вороги, про яких він навіть не здогадувався, були напоготові.

— Розвертайтеся шановний, поїхали у готель, - звернувся Нік до водія і розгорнув газету, яку встиг купити в аеропорту.

Катер таксі зробив розворот і попрямував у напряму лагуни та готелю Даніелі, в якому секретна служба забронювала своєму агентові номер. В якийсь момент вітер зігнув газетні папірці і Нік був змушений раптово вклонитися… В цей момент над головою щось просвистіло. І ворожа куля, а це була саме вона, вдарила водія таксі у спину.

Бідний чоловік навіть не встиг збагнути, що трапилось, Його тіло, ламаючи важелі керування, впало на дно катеру. Мотор катеру заревів на підвищених обертах і катер на шаленій швидкості помчався каналом …

Нік перестрибнув через водійське крісло і схопився за руль.

Йому ледь вдавалось уникнути зіткнень із іншими катерами та гондолами у вузьких венеціанських каналах. Коли катер на шаленій швидкості вискочив у широку лагуну кермувати стало легше… Проте гальма не працювали і зменшити швидкість не було ніякої можливості. Нік, у відчаї, з надією на м’яке зіткнення, що зупинить катер, направив човен таксі на стоянку гондол та помаранчеву будівлю готелю.