Читати книгу - "Вибір породжує наслідки: Роздоріжжя, Вівєн Хансен"

– Що від цього отримаєш ти?

– Розумна обережна дівчина, – Дух гмикнув. – Угода в тому, що я підживлюю тебе силами, щоб ти жила далі, а натомість ти допоможеш мені в потрібний момент.

– Дух просить допомоги у перевертня.

– Смішно, правда? Але як вже є. Допомога мені не зашкодить твоїм близьким.

– Де гарантії?

– Їх нема. – Дух не поспішаючи прокружляв навколо мене. – То як? Помреш і залишиш своїх друзів, близьких… коханого в руки долі серед Духів? Чи ризикнеш та спробуєш взяти під контроль цю силу? Хочеш взяти реванш у Духів – будь хоча б трохи ближче до них, а не до людей.

Померти чи жити? Залишити всіх чи спробувати себе з новою силою? 

Страх, що після цього все буде гірше, закрався всередині, підштовхуючи до перших варіантів. Але потім згадувалося життя, яке так і залишилося не спроектованим. Ті хвилини поруч з близькими, ті моменти сміху та суму, які я розділила в з іншими Алькор та Підпіллі за ці п’ятнадцять років. 

Хотілося прожити подібне знову. Хотілося сказати, що відчуваю до них вголос, а не подумки чи знаходячись десь далеко. Сказати це все не на грані смерті.

– Як я й казала, я не померла.

– Чудово, – Дух посміхнувся, що було зрозуміло навіть без необхідності бачити його. – Тоді йди на світло.

– В наших говорах це дорога до смерті.

– А в моєму говорі це дорога до місця, де лежить твоє нещасне тіло.

Я знову поглянула в бік світла і все ж змусила себе піти до нього. Тим самим я підписала угоду з Духом.

Життя в обмін на допомогу. Допомога в обмін на силу.

Кінець