Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я знов схилилася над щоденником Елізабет Бейлер.
«Сьогодні я народила чудового хлопчика. При тому, що відьми народжуюсь лише дівчаток! Кров Гліба виявилась могутнішою за мою силу. Мій син! Це крихітне диво! І нехай у ньому кров Полоцьких, хай навіть він отримає їхні здібності, я люблю його. Але днями, коли я стану на ноги, за мною прийдуть відьми. І я вже не можу цього змінити. Якщо я захочу залишитись, буде війна. Підніметься весь мій відьомський клан, а він зараз досить сильний. Заради спокою Гліба, мого коханого, та сина мого новонародженого Ростислава, я піду. Тепер самотність – не лише прокляття Полоцький, а й моє. Я вже знаю, що мене відвезуть до іншої країни, я вже знаю, що мені вибрали гідного чоловіка, матиму нову сім'ю, дітей. І я ніколи більше не побачу ні Гліба, серце моє, ні синочка...»
Навіть шкода її, нерозумну. Виходить, Елізабет потім вийшла заміж, народила дітей, і я можу, дійсно, бути її далеким нащадком. Щоправда, здібностей у мені – ніяких, та це не має значення. Відьма писала, що побачити і прочитати щоденник може лише той, у кому тече кров Бейлер… Тоді виходить, що Влад і Рад – мої родичі? Щоправда, дуже-дуже далекі... І про які здібності Полоцьких вона згадує?
«Я не повернуся, а значить, не зможу зняти прокляття, яке сама наклала на свій рід, що тягнеться від Гліба».
Накласти – спромоглася, а зняти – не може. Втім, маю її зрозуміти, Якщо родичі – найсильніший відьомський клан, то вона, справді, боялася, щоб не постраждали кохана людина та син. Але чому відьми були проти Гліба? Начебто непоганий варіант для шлюбу, князь, та й любив її. Хай би повернулася до нього, прокляття б і впало...
«Я не повернуся, я не хочу війни, але ти, носійка мого дару, що потрапила до Полоцьких, не повтори моєї помилки. Полоцьких завжди тягнутиме до відьом Бейлер, і шляхи наші увесь час перехрещуватимуться, певна, ти опинилася у маєтку не з власної волі. Гадаю, зараз ти в такому ж гніві, як я була, бо ми, відьми, волелюбні і не терпимо, коли нам не залишають вибору. Але, повір, іноді за нас вибирають найвищі сили, незрозумілі та неконтрольовані, і вибір їх завжди правильний».
Я, звичайно, волелюбна, і вибирати, з ким бути, хочу сама. Невже я, справді, нащадок відьомського роду?
Боже, про що я думаю? Які відьми? Адже я сучасна людина і не вірю у всі ці казки... Чи вже вірю?
"Я не повернуся, відьмі клан ніколи не дозволить пов'язати свою долю з перевертнем".
Що-що?! Я ще раз прочитала останнє речення. Ні, про Всеслава Брячеславича у сказаннях і легендах саме так і йдеться, тільки я завжди вважала це алегорією… Які перевертні? Дурниця!
«Але ти, люба моя, можеш повернутися. За власним бажанням. Прокляття Елізабет Бейлер повинно бути зруйнованим, адже рід Полоцьких також має право на щастя. І ти, мій Горобчику, теж. Ти теж маєш право на щастя і будеш щаслива… із Полоцьким»
Горобчику? Та це вже ні в які рамки... Вона не могла знати, як мене називатимуть... Відьма, яка жила триста років тому... Чи могла? Ой, я вже зовсім заплуталася... І ось ці її слова про перевертнів... Та ні, не може бути нічого подібного! Це лише легенди... А Влад із Радом, Мстислава, Борислав, Іскра, Красиміра, вони, що, теж?.. Нісенітниця якась...
А сірий пес, схожий на вовка?
Та що за думки? Такого бути не може! Ніколи! Нізащо!
Я вже відчувала, що божеволію від всяких безглуздих думок, як раптом почула цокання каблучків по кам'яній підлозі. На підборах тільки Красиміра ходить, наскільки я знаю. І що їй від мене треба? Якщо врахувати, що її моя присутність з першої миті дуже дратувала, я навіть можу припустити причину. Вона, швидше за все, має плани на Радобора, адже вони не рідні брат і сестра, а кузени, тож, цілком можливі між ними стосунки, а тут казна-звідки бранка з'явилася, потенційна суперниця, та ще й яку Рад з дурного розуму називає «обраницею». Вона тоді ще пропонувала вбити мене одразу. А тут ще, напевно, вона дізналася, що Радобор приходив до мене пізно ввечері і щось собі науявляла? Та вона сама мені могилку власними манікюрами викопає!
А якщо ще припустити, тільки припустити, що вона теж перевертень?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова», після закриття браузера.
