Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

Глава 15

Лорі сам повіз сина в школу. Поцілував Ореста в щічку і залишив Алсу. Сьогодні жінка виглядала дуже свіжо. Очі її чорніші ночі зірочкою блиснули, коли зустріли лікаря. 

— Оресте, який ти зачесаний, — похвалила вихователька, звернувши увагу на заплетені в хвостик кучері, який турботливо зав’язала бабуся, — Така краса!

— Я поспішаю, сьогодні тут працюю. Скоріш за все його заберуть дідусь з бабусею, — з жалем сказав Деванс. 

— Гарного дня, — на прощання помахала рукою Алсу і повела Ореста в групу. 

Лікар зайшов у хірургічний відділ і поспішив готуватись до операції. Помився і переодягся. Асистувала юна хірургіня, яка як і Лорі здала пост пілігрима Морфея. Другий асистент виявився простим чоловіком, який навчався за межами Павучого міста, десь у Європі. Пацієнтка вже лежала під наркозом.

— Аура стабільна, — повідомив анестезіолог.

— Не втрачайте пильність, — зауважила старша асистентка. 

Деванс розпочав перший етап. З під маски виднілись тільки очі, блакитні і блискучі. Рухи його були чіткі і обережні. Наклеївши пластини, лікар запитав про ауру.

— Дивно, але все стабільно, —  хмикнув анестезіолог.

— Може аура стрибала саме через її батька? — між ділом спитала хірургиня.

— Яким чином? — поцікавився Деванс.

— Можливо вона відчуває, що він присутній, навіть коли під наркозом і це впливає на ауру.

— Хм, цікаве припущення. Тільки ніколи не було такого, щоб аура залежала від емоційного спектору пілігрима, — зауважив Лорі. Він глянув на амулет, який обов'язково мав бути присутнім поруч з Лірою на операції. Цяцька підсвічувалась, що говорило про наявність аури.

— Так вона не аби який пілігрим – дочка Аїда. Може, Аїд дійсно наділив Алекса Моро якимись здібностями, окрім розуму. Ліра дуже слабка дитина, по факту, вона жива, тільки тому що пілігрим. До того ж її зв'язок з батьком пояснив би нестабільність аури. 

Лорі хмикнув. Лірина аура була найбільшим головним болем. Концентруватись вона почала рано, за хвилину показники на аурометрі могли змінитись з трьох до десяти. Це занадто сильний стрибок і тілечко дівчинки мліло і вяло. Хворе сердечко не піддавалось лікуванню, і всі операції були направленні на, хоч і короткочасне, зміцнення. Пересадку не дозволяв робити загальний стан і ця сама клята аура. Завершила операцію асистентка, поки дівчина вміло і вправно накладала шовчики, Лорі не змигнувши слідкував за її рухами. А в голові крутились слова хірургині. Дійсно ситуація в родині Моро була настільки унікальна, що вивчати її можна було б вічно, якби науковці знали, що ще можна вивчити. Обидва багато років були під спостереженням і пильним наглядом лікарів. Алекс буквально втік з лікарні, коли йому виповнилось вісімнадцять і добровільно з’явився аж на пологи дружини, тоді він був вже дорослим зрілим чоловіком, який не дозволяв нікому зайвий раз його чіпати і не здавав жодного зайвого аналізу. Здавалось, за стільки років все вже давно вивчено, проте слова асистентки ніби заперечували це. Можливо і правда, що Ліра відчувала батька, а той в свою чергу реагував на її аура. Це непогано б пояснило деякі його галюцинації, які не дуже й були схожі на напади шизофренії. Деванс на хвильку підняв голову на монітори, аура стабільна. 

— Я завершила, — сказала хірургіня і забрала руки. 

— Молодець, — похвалив її Лорі.

Лікар вийшов з операційної і переодягся. Година  у нього вільна, далі ще три операції. Сівши за документацію, чоловік заповнював її на автопілоті – думки його були десь далеко. Коли чоловік поглянув на годинник, була вже десята година. Час зробити обхід. 

Ліра відійшла від наркозу, але ще була слабка.

— Як вона? — спитав Лорі у няні.

— Чудово, — відповіла та, — Вона поступово приходе в себе.

Деванс пролиснув планшет — дійсно, аура була стабільна. Час зателефонувати Алексу.   

Ранок в будинку Моро почався пізно. Алекс силою змусив відкрити очі з здер себе з ліжка. Рей ще дрімав, це дало можливість чоловіку не поспішаючи провести свій ранок. Закінчивши збори, Моро спустився на кухню готувати сніданок. Деванса старшого вже не було, дід залишив на столі варені яйця, рідку манну кашу, на якій лохиновим джемом були намальовані кумедні пики. Інженер дістав телефон і знайшов чат з дідом.

“Дякую.”

Написав він і надіслав повідомлення. Час будити сина. Рей був готовий на все, тільки би батько був поруч. 

Рей ковтав кашу, як пелікан, незволікаючи ні секунди. Коли тарілка виявилась порожньою він вилизив її і вказав пальчиком на батькову їжу. 

— Тобі більше не можна, — з жалем сказав Моро і поклав свою ложку.

Щоки пілігрима ніби впали, очі стали великі-великі. Він підняв білі бровки і жалібно дивився на батька. Алекс відчув назріваючу істерику і відсипав з своєї тарілки дві ложки каші і одним рухом доїв свої залишки. 

Двадцять хвилин неприпинного плачу і криків Моро з болем в серці спостерігав за дитиною. Ця істерика була не така як раніше, Рей просив їсти. Обличчя його почервоніло, він кричав, поки губи не посиніли і з носа не пішла кров. Все що міг зробити Алекс, це міцно тримати дитину на руках, шепотіти їй заспокійливі слова на вушко и гладити волосся.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍