Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

З цими ж слізьми вони доїхали до кабінету психіатра. З Реєм на руках чоловік відійшов від машини. Саме тоді йому зателефонували. Інженер дістав телефон.

— Та, Лорі, алло, — сказав Моро і зручніше перехватив сина.

— Ліру прооперував, пластини поставив. Почувається добре, потихеньку приходе в себе, — звітував лікар.

— Дякую. Варто було мені не прийти, бачиш, — зітхнув Алекс, — Але добре, що все обійшлось. Я вже на порозі у психіатра, Рей на руках – трохи незручно говорити. 

— Давай тоді, хай щастить, — побажав Деванс і раптом щось в його голові клацнуло, якась думка, яка дратуючі крутилась, а спіймати її не виходило. Щось пов'язане з ранковим діалогом, або з відвертістю друга, — Чекай!

— Та?

— Алекс, зроби дещо для мене, — хвилюючись, попросив Деванс.

— Без питань, друже. Прямо зараз?

— Ні. Слухай уважно. Попроси свою лікарку, хай вона призначить тобі додаткове обстеження. І попроси її хай вона віддасть тобі папку з галюцинаціями. Ті, що ти їй малював доки був пілігримом, вона мала зберегти. І ще дещо. Не вдавайся в деталі нових галюцинацій. Я як завершу роботу, приїду до тебе в офіс, там і поговоримо.

— Навіщо тобі це? — нахмурився Алекс.

— Без питань, друже, без питань. 

Моро сховав телефон і постукав в двері. Нора мала свій кабінет в психіатричному відділенні, проте деяких пацієнтів приймала вдома. Дім її був ближче до центру, саду не було, тільки стрижений газон. Навіть паркан відсутній. Дім збудований за іншим зразком, ніж у Лорі і Алекса, трошки більший, з додатковою пристройкою і панорамними вікнами. Нора сама відкрила двері. Незмінно сиві пасма не зібрані у зачіску лежали на плечах. Вона пропустила чоловіка з сином в дім і зачинила двері.

— Дещо здивована, що ви приїхали з хлопчиком, але так навіть краще, — зауважила вона, після обміну формальностей.

— Він не готовий ще залишатись з кимось іншим, — зітхнув Моро і так з Реєм на руках сів на крісло.

— Він не погодиться сісти окремо?

— Наврядчі.

— Моро, ви хотіли про щось поговорити? Щось конкретне. 

Алекс зітхнув і відкинувся на спинку крісла. Після прохання Лорі, Алекс вже не був впевнений, що взагалі варто про щось говорити. Деванс щось придумав, тільки що? Коли хвилина на роздуми закінчилась, Моро сів рівно. Рей прижав голову до грудей батька і вдихав заспокійливий аромат парфуму. Жінки для нього не існувало.

— Можу я вас попросити віддати папку  з моїми мареннями? 

Нора здивовано підвела брови.

— Щось трапилось? Ви пам'ятаєте, що ви більше двадцяти років тому наклали на неї печать, щоб ніхто ніколи її не відкривав. Ви самі наполягали на тому, щоб папка була в мене. 

— Це… — чоловік стушувався, щоб зменшити незручність він гладив Рея по голові, — якщо я зможу, поясню згодом. І ще я хотів би пройти тест на шизофренію і ще щось додаткове. Якесь обстеження мозку. 

— Вас турбує ваш стан. 

— Так, але… пані Нора, я не хочу лукавити. Я не зацікавлений в брехні. Проте… можемо ми просто зробити це?

— Ви не готові про це говорити? Я розумію. Якщо ваше самопочуття погіршилось, нам варто переглянути препарати. Але зробимо по вашому. Я дам вам папку і зараз ви пройдете тест. Якщо до нього я матиму питання, я призначу додаткове обстеження. Якщо хочете, я дам вам направлення на МРТ.

На диво, Рей увесь час сидів тихо. Затишна, спокійна атмосфера кабінету і тиха розмова пацієнта і лікаря наводили дрімоту на хлопчика. Рей запхав великий пальчик до рота і так і заснув. За годину Моро пересадив його в машину і шофер повіз їх в інженерний корпус. 

Мартин дещо здивувався появі маленького хлопчика в кабінеті Моро.

— То тепер він з вами працює, неборе, я вам не потрібний? — посміхнувся гуцул.

— Принеси, будь ласка, обід, а Рею купи дитячі каші в пакетиках. Оті такі, що з року дають малюкам.

— Одну хвильку, неборе, вже біжу. 

Рей нарешті зліз з рук, проте ні на крок не відходив від батька. Він стояв біля столу, де чоловік працював за комп’ютером, стояв біля станків і інструментів. В його карих очах не було зацікавленості, не було уважності і захвату. Він ніби нічого не бачив. Його свідомість була десь так захована, що ніхто і ніщо не могло її знайти. Ці думки відволікли Моро від роботи. Він поклав стілус і задивився на сина. Такий маленький. Він навіть не моргав. Про що думає, ця світла голова? Чи пам'ятає вона де була і де зараз? Чи розуміє щось? Відчуває? Що в ній зберігається? 

— Рею, — тихо покликав його Алекс, — синочку. Гей, дитино? 

Пілігрим мигнув, але голови не повернув. Тоді Алекс просто взяв його за руку, підвів до себе ближче, став на коліна і обійняв. Рей поклав голову на плече батька, але так нічого і не сказав. 

Після четвертої години приїхав Деванс. 

— Привіт, — привітався лікар, — Здоровенькі були, Рею. Алекс, у вас є тут аурометри? 

— Ти жартуєш? — підвів брів інженер.

— А кімната, де немає камер? — схвильовано спитав Лорі.