Читати книгу - "Музика січня, Устина Цаль"

12. ТорнаДО

Життя нагадувало торнадо, буревій чи сильний річковий вир. Повз все неслося, крутилося, мелькали нові обличчя, народжувалась нова музика. Ян не встигав осмислювати все і запам’ятовувати, ледь вихоплював окремі моменти задоволення і щастя, щоб насолодитися ними, а тоді біг далі. Біг, біг, біг.

— Вип’ємо за нашу зірку! — виголосив Роман, піднімаючи свій келих. — І за перший мільйон переглядів кліпу!

Вони зібралися у просторому Романовому кабінеті в тісному колі — Ян, Стефанія, сам Роман, менеджерка Таня, есемемниця Оля і звукооператор Лесик, який багато допомагав з записом пісень. На столі стояли дві пляшки вина, які принесла Стефанія, а ще сир з супермаркету і свіжі полуниці з ринку, по які збігала Таня.

— Технічно це не кліп, а «муд відео», — поправив Ян і теж підніс свій келих.

— Ой, яка різниця! — Роман відмахнувся. — Головне, що ти третій день на першому місці у трендах ютубу!

У перші дні червня вони нарешті зняли довгоочікуваний кліп, чи то пак, mood video — настроєвий ролик, де Ян у білому гольфі сидів за піаніно і співав, камера їздила навколо нього, а театр тіней кружляв разом з нею і показував історію трагічного кохання, що закінчилося розбитим серцем. Роман радив обрати для першої відеороботи «Зону відчуження» або «Аляску», одну з вже відомих пісень. Але Стефанія наполягла на тому, що це має бути новинка, над якою Ян якраз закінчив роботу. Ризикований крок, бо вони влаштували навколо виходу цієї пісні справжній таємничий антураж — у соцмережах Ян натякав, про що буде композиція, дражнив шанувальників кількома нотами й кількома фразами, але більше деталей не розповідав. Пісня цілком могла «не зайти» людям, і вся команда цього боялась, але вийшло все так, як передбачала Стефанія: підігріті цікавістю фанати кинулись переглядати відео, так що воно в лічені години зібрало десятки тисяч переглядів, за першу добу — триста тисяч, і ось на третій день новий хіт Яна Нуара мав перший мільйон.

— Це лише початок, нам не треба збавляти темпу, — зауважила Стефанія.

— От вічно ти зі своїм моралізаторством! — напівжартома буркнув Роман. — Похвали хлопця хоч разок! Він і так не вилазить зі студії днями й ночами!

Вона стримано всміхнулась і вперше за час «зібрання» глянула на Яна.

— Хвалю. Ти молодець, справді.

Вона багато разів йому казала, що слава так само швидко може зникнути, як і звалилась на голову. Тому її постійно треба підігрівати. Шанувальникам щодня треба давати поживу для розігріву закоханості, пресі — нові інфоприводи.

«Гарні рибалки знають, що рибка повертається на місце прикорму. Щоб завжди мати добрий улов, постійно підкормлюй рибку», — цю її фразу Ян нагадував собі щоразу, коли в черговий раз лінувався робити щось, що прямо не стосувалося музики.

А робити доводилося аж занадто багато всього. Відео його гри на клавішах, фотосесії, прямі ефіри в соцмережах, живі виступи на вулиці й на корпоративах, на різних локальних концертах на кшталт річниць яких-небудь брендів. Для написання музики в нього залишалося не так багато часу. Вечорами, коли офіс Романа пустів, він приходив у свою студію, сідав за клавіші й відкривав нотатник Стефанії, щоб узяти черговий вірш. Іноді писав музику на власні тексти, але цих спроб нікому не показував — перед іншими соромився, а Стефанію боявся образити, щоб, бува, не подумала, що він відмовляється від її текстів. 

— Доки ми не напилися, треба дещо вирішити, — вставила слово менеджерка Таня.

Вона поставила свій келих на стіл, дістала смартфон і зачитала свої замітки, які планувала обговорити.

— Мерч для фанатів. Завтра запускається продаж на сторінці бренду. Вже прийшли футболки. Треба, щоб ти, Яне, сьогодні-завтра записав відео і зробив гарні фото в них. Олю, ти вже продумала, як це має бути?

— Угу, — кивнула есемемниця з повним ротом вина. Ковтнувши, додала: — У мене є сценарій для рілсів і тіктоків, завтра зранку знімемо. Було б добре, щоб не тільки Ян їх прорекламував, я накидала кілька альтернативних варіантів. Стефаніє, знаю, що ви не любите показуватись у соцмережах, але, може, цього разу зробите виняток? Це буде вау, якщо ви публічно підтримаєте Яна! Достатньо просто проілюструвати який-небудь ваш текст на фб чи в інсті вашим фото у Яновій футболці… 

У Яновій футболці. На секунду очі Стефанії видали їх обох. Перш ніж усвідомити, вона глипнула на нього з тривогою в очах. 

— Тобто не в Яновій, а у футболці з піснею Яна, — поправила себе Оля.

То була одна з перших колаборацій Яна Нуара — футболки з текстами його пісень, які випускав модний бренд молодіжного одягу. Одна з перших у довгій вервечці пропозицій від брендів.

— Гаразд, дайте мені футболку, зроблю фото потім.

— Супер! Треба ще обговорити літні концерти, на які Яна запрошують… — Таня кілька хвилин зачитувала свої міркування щодо того, на що треба погодитись, а від чого відмовитись.

Аж нарешті її перебив Роман:

— Ай, годі, годі! Відкладіть роботу до завтрашнього ранку і трохи посвяткуймо! Шоста година, кінець робочого дня! Дивіться, яке сонечко за вікном! Треба випити вина і йти приймати сонячні ванни!

З вікон справді густо лилося яскраве сонячне проміння — разюче і зовсім радісне, як завжди о таку пору в червні, коли день ще довшає, а шоста вечора зовсім не нагадує вечір.

— Пропоную випити й влаштувати танці! — раптом вигукнула Оля, допивши свій келих. — Нас якраз шестеро, пісню Яна треба слухати й стрімити, тож можемо влаштувати трохи двіжу… — Вона підморгнула Лесику, з яким у неї щось накльовувалося, і почала шукати кліп Яна на ютубі.

— Сто років не танцював, — закректав Роман, підводячись зі свого крісла. — Стеф, якщо ти…

Він не встиг навіть зробити кроку в її бік.

Ян був першим. Зупинився аж занадто близько до неї, простягнув витягнуту долоню:

— Потанцюєш зі мною? — прошепотів.

Вона вклала руку в його простягнуту долоню. А всередині вся стислася. Нічого такого не відбувається. Вони просто танцюють під його музику, написану на її вірші. Нічого такого.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍