Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна "

-Ви разом навчалися?

-Ні-ні, ми були в різних класах, та Паша на два класи був старше. Ми почали дружити ще в школі, коли були дітьми.

-Я його врятував від хуліганів, а потім він мені проходу не давав. Лише ходив за пʼятами та казав, що колись я тобі віддам борг за це.

-Катю, як розумієш я ще досі винний Павлу,- сміється та піднімає бокал вина для тосту,- Що ж давайте випʼємо за дружбу, якщо мова зайшла за це,- видніються посмішки в цих двох чоловіків, особливо коли один одному піднімають бокали для цокання.

-Нам Паша нічого не казав, що має дівчину,- мовить його мама за столом, піднімаючи тарілку з салатом,- От спробуй. Не соромся.

-Дякую, ви так багато приготували. Коли ви це все встигли зробити?,- стіл дійсно був заповнений різними стравами на вибір, що не було вільного місця для нових страв.

-Мама від ранку з кухні не виходила. Хотіла порадувати нас смачненьким. Я коли була в лікарні, то мама і там мене знаходила зі своєю смакотою,- вона так мило про це розповідає. Що мені згадалося, як з своєю мамою теж любили готувати разом, могли навіть годинами сидіти на кухні та мило спілкуватися про все. Вона дуже любила готувати та дивитися серіали на кухні.

Розмови затягнулися до вечора. Чоловіки випивали та говорили про бізнес з Оксаною. А я знайшла спільні теми з його чудовою мамою. Вона і розповіла, що Павло для неї як рідний, хоч дізналася про нього, ще як він був маленьким юнаком. Виявилося, що він з Оксаною зведені брат з сестрою. Тепер мені стало зрозуміло чому в них різні прізвища та неоднакові по-батькові. Але чимось вони схожі між собою. Особливо тим, що віддають себе повністю роботі. Але Оксана більш приємна та привітна до співробітників, спілкується з нами як з друзями та може пити разом кави і пліткувати. Я завжди з неї брала приклад, щоб мати натхнення до роботи, саме в неї я навчилася всьому на своїй посаді.

Коли розповідали цікаві історії минулого, то не можливо втримати сміх. Я і не могла подумати, що такий чарівний чоловік поряд зі мною, був дійсно таким бешкетником та хуліганом. Так і приємний вечір в його родині мені дуже подобається. Після чергової дози алкоголю, Паша та Сергій Олександрович вирішили поговорити на вулиці, а його батьки намагалися поправити стіл та пішли на кухню за солодкми. За столом залишилися тільки ми вдвох з Оксаною.
 

-Сьогодні чудовий вечір,- вирішила першою порушити тишину в кімнаті.

-Ну, я б так не сказала,- відпиває вино з бокалу та дивиться на мене, ніби хоче ще щось сказати.

-Як на мене дійсно чудовий. У вас дуже хороша сім’я,- моя посмішка щось її не дуже радує.

-А як на мою думку, зараз перед мною зʼявилася стерва. Ні, навіть так, краще тобі підходить шлюха, яка хоче підвищення через ліжко. Я і не знала, що ти на таке здатна. 

-Що?,- от таких слів я точно не очікувала,- Тобто?

-Я щей здивувалася, чому він захотів тебе підвищити, щей запропонувала своє місце. Я ж не знала, що ти перед ним ноги розкладаєш.

-Та що ти таке говориш?,- не витримую я та говорю голосніше вже, і намагаюсь встати зі стільця.

-Сядь, я не договорила!,- командним тоном говорить до мене,- Краще сядь! Я кому сказала? І не грайся зі мною. Я ж всеодно вийду з будь якого становища.

-Я не хочу вислуховувати цю брехню!

-І, що він знайшов в тобі? Напевно просто хоче погратися, щоб забути минуле палке кохання,- починає єхидно сміятись дивлячись мені у вічі,- Пограється, пограється та кине під забором, там де знайшов.

-Що ти таке говориш? Як взагалі в тебе язик повернувся таке сказати?,- намагаюся зрозуміти, хоч очі заливаються сльозами від таких ужасних слів сказані мені.

-Правду, тільки правду!- фиркає мені та нестерпно споглядає на мене.

-Це все маячня!,- розвертаюся, намагаюсь піти скоріше з кімнати.

-Подивимось, подивимось. Потім ще скажеш, що я була права,- від її слів мене ранить, але намагаюсь стриматися особливо коли бачу як заходить до кімнати його мама з тортом.

-Ооо, Катю, а ти куди? Ходімо за стіл, я вже десерт принесла.

-Мій улюблений торт! Мам, ти в мене така чарівна, я так обожнюю цей шоколадний торт,- так знову мило говорить ніби нічого не відбувалося. Таке відчуття, що вона одягнула знову маску та грає роль.

-Ні, дякую. Олено я напевно піду на вулицю,- не можу більше тут перебувати, а від нестерпного відчуття хочеться зараз втекти та плакати в подушку. Все ж таки виходжу з будинку та потрапляю на подвірʼя. Тут мені від свіжого ковтка повітря стає набагато краще. Але я досі не можу прийти до тями. Чому вона так зі мною? Я ж не іграшка, що мною можна так гратися зі моїми почуттями.

-Катю, все гаразд? - запитує мене його друг, а я не знаю куди подіти очі.

-Так, так. Все чудово,- бачу як вони курять та підходжу ближче.

-Пашо, ми можемо вже поїхати?

-Бажання королеви, то закон,- тушить недокурений недопалок та видихає дим поступово з легенів,- Сергію, ти з нами?

-Та ні, їдьте вдвох на таксі. Я замовлю собі іншу машину ,- проходить повз, залишивши нас на одинці.

-Добре, як скажеш,- обіймає мене ззаду, окутавши моє тіло в своє тепло,- Не замерзла, красуня моя?

-Ні, але хочеться додому,- теж не маю бажання його відпускати, хочеться і надалі бути в його міцних руках.

-Давай, попрощаємося зі всіма та поїдемо.

-Можна я тебе тут почекаю? Тут так добре на вулиці.

-Ні-ні, пішли нам ще таксі потрібно замовити. Поки воно приїде ти геть тут замерзнеш.

-Так ви йдете чи ні?- мовить вже на сходах до дверей дома Сергій Олександрович.

-Йдемо. Звичайно ж йдемо,- встигає викрикнути йому Павло та ніжно поцілувати мене в шию стоячи ззаді,- Нас вже чекають.

-Добре, там якраз твоя мама торт принесла,- не знаю чому я погодилася повернутися назад туди, але зрозуміти свої вчинки поряд з ним я ніколи не можу. Він відпускає мене зі своїх обіймів та за мить опиняюсь до нього обличчям.

-Тортик це чудово, але я б хотів спробувати його смак з твоїх солодких губ.