Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Не думаю, але в мене це з дитинства. З тих пір я не плаваю.

— Дивно. А не вийде хоч декілька секунд протриматися?

— Навряд чи. — Аліса у відчаї опустила голову. — Треба щось вигадати, доки іспит не почався.

Вони обидві замовкли, поринувши в роздуми. За кілька хвилин з головного корпусу вийшла радісна Люсі, несучи барвінкову кофту своєї форми в руці. Побачивши дівчат на лавці, вона легким бігом попрямувала до них.

— Склала!

— О, мої вітання.

Марія встала з лавки та міцно обійняла подругу. Аліса зробила б те саме, але від того акваріуму вона взагалі спохмурніла.

— Як все було? — поцікавилися, не намагаючись звучати весело.

Люсі опустила погляд, пригадуючи.

— Це був поєдинок, як на першому занятті, тільки парами. Переможені далі бились один з одним, п’ятеро найслабших вибули. Я виграла ще на першому раунді. Дивно, я думала Родман поставить мене з Маргарет, але вона нас розділила. А ви чого такі сумні?

— Скоро іспит. Бачиш той куб недороблений? — Аліса махнула рукою. — Це для нас!

— З-під води вилазити треба? Якісь вони некреативні.

— Та це ще нічого, але у нас тут проблемка намалювалася, — сказала Марія і показала на Алісу.

— Страх води? — припустила Люсі.

— Ні, креативніше. — Аліса нервово усміхнулась. — Я взагалі не можу триматися під водою. Майже одразу втрачаю свідомість.

Погляд Люсі насторожився. Аліса не хотіла завдавати їй клопоту своїми переживаннями. Вона не очікувала допомоги — просто відчувала потребу з кимось поділитися.

— Тебе часом не закляли? — запитала Люсі й пильно поглянула їй в очі, легко примружившись, наче шукаючи сліди магії.

— Хтозна. Але це зараз не важливо, я думаю, як цей ефект прибрати на час іспиту. — Аліса намагалася бути спокійною, тимчасом як від хвилювання паморочилася голова.

— Можливо, Джейн знає. Існує багато лікарських трав.

Почувши ці слова, Аліса квапливо підскочила з лавки.

— Непогана ідея. То як, підемо до неї?

— Ходімо, — погодилася Марія.

Люсі зав’язала на пояс свою кофту, і вони попрямували до оранжереї. На щастя, Джейн була тут. Аліса швидко переповіла їй свою проблему й вона заходилася переривати полички.

— Такого дієвого, мабуть, немає. — Дістала маленьку пляшечку з синьою неоднорідною в’язкою рідиною. — Хіба що ось це може допомогти довше зберігати свідомість. Назву казати не буду: вона складна. Цей екстракт змушує мозок працювати активніше. Правда, заклинання він не зніме.

— Як взагалі ці закляття накладають? Я не розумію, — спитала Марія, поклавши руки на боки та опустивши очі.

— Це старовинна магія, але фактично вона доступна для будь-якого достатньо сильного чарівника, — пояснила Люсі. — Треба тільки знаходити інструкції в древніх книгах, де сторінки ледве тримаються вкупі.

— А ти звідки знаєш? — поцікавилася Аліса, з пересторогою відкриваючи пробку пляшечки.

— Хобі в мене таке — закляття вивчати. Насправді, це дуже цікава тема, однак перекладати довго, і є багато ризиків. Наш бар’єр, до речі, це теж закляття. Вони не завжди негативні.

— Зрозуміло. То цю рідину пити? — запитала Аліса, нюхаючи вміст склянки.

Запах рідини нагадував їй сморід з конюшні, в якій тваринам на довгий час дозволили самогосподарювати.

— Так, але бажано чимось заїсти. Воно не дуже смачне.

Аліса закрила ніс пальцями й одним заходом проковтнула всю мікстуру.

— Ой фу! — Вона скривилася, кашляючи. — І скільки це діє?

— Годин три. Не більше, — сказала Джейн.

— Мені вистачить.

— Але знову ж таки, не факт, що допоможе. Може, краще звернутися до Дараган?

— Та ні. Я не хочу її в це втягувати, — відповіла Аліса, ковтаючи слину, щоб хоч якось змити цей гидкий присмак.

— Так, яке воно на смак? — запитала Марія.

— Як ношені шкарпетки з м’якоттю яблука.

Щоб зменшити її страждання, Джейн вирвала листочок м’яти й простягнула його Алісі.

 

***

Іспит водників розпочався майже одразу після закінчення іспиту заклиначів землі, який Генрі склав успішно.

— Головне — не переживати, — сказала Марія, заплітаючи своє руде волосся в косу. Її руки тремтіли, хоч вона намагалася цього не показувати, стоячи з Алісою в черзі біля посудини. — Вдих через ніс, видих через рот.

— Удачі, — побажала Аліса, коли настала Марійчина черга.

Вона кивнула, усміхнувшись, й обережно піднялась по «сходинках». Для балансу довелося розставити руки. Перед стрибком у воду Марії на руки прив’язали важку гирю, яку вона ледве тримала в повітрі. Потім вона, заплющивши очі, щось прошепотіла під ніс, поглянула на небо й пірнула. Гиря миттєво опустилася на дно посудини.