Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вибір
— Комп’ютере, проаналізуй сигнал. Джерело, частотний діапазон, можливі відхилення.
— Обробка…
Еліс дивилася на пульсуючі лінії звукового спектру. Вона чекала.
— Аналіз завершено. Сигнал… не має чітко визначеного джерела.
Вона стиснула щелепи.
— Що ти маєш на увазі?
— Неможливо визначити точку походження. Сигнал не має фіксованого місця випромінювання. Він… існує.
Еліс відчула, як холод повільно розтікається по її спині.
Це неможливо.
Кожен сигнал має джерело. Кожен.
Але цей…
Вона не відчувала страху. Тільки зосередженість.
Погляд ковзнув по монітору.
Сигнал все ще надходив. Ледь чутний, наче шепіт, що пробивається крізь стіни.
„…Чи ти нас чуєш?“
Вона вдихнула.
— Комп’ютере, виведи спектрограми останніх перехоплених сигналів.
— Підтверджено.
На екрані замерехтіли хвилі. Але тепер…
Еліс завмерла.
Сигнал не був випадковим шумом.
Це була структура.
Повторювані символи.
Код.
Хтось намагався щось передати.
Вона повільно проковтнула слину, її пальці затрималися над клавішею зв’язку.
Вона могла відповісти.
Могла спробувати з’ясувати, що чи хто надсилає цей сигнал.
Або…
Вона могла ігнорувати його.
Зробити вигляд, що не чує.
Але глибоко в душі вона знала відповідь.
Вони знали, що вона тут.
Вони чекали на її відповідь.
Еліс повільно опустила пальці на пульт керування.
— Комп’ютере, спробуй розкласти сигнал на окремі частоти. Мені потрібно зрозуміти його структуру.
— Обробка…
Вона стисло подивилася на екран.
Це не просто фоновий шум.
Не випадкова космічна радіація.
Це був код.
Але який?
Комп’ютер видав серію символів — незрозумілих, але чітко організованих.
Повторювані секвенції.
Хвиля адреналіну прокотилася тілом.
Їй намагалися щось сказати.
Або перевіряли, чи вона зрозуміє.
— Комп’ютере, порівняй це з відомими мовними структурами.
— Виконую…
Кілька секунд тиші.
— Збігів не знайдено.
Очікувано.
Але це не означало, що сигнал був позбавлений сенсу.
Еліс провела поглядом по хвильових патернах.
Вона бачила рівномірні інтервали між символами.
Логічна структура.
Вони використовували систему.
Але яку?
Їй потрібно було більше даних.
Або…
Вона могла відповісти.
Відправити власний сигнал у тому ж діапазоні.
Зробити контакт.
Але чи варто?
Вона видихнула.
Якщо вони справді хотіли говорити — вони вже знали, що вона тут.
А якщо це пастка?
Але хіба це має значення?
Вони вже чекали.
Вона повільно ввела команду на передавачі.
Її голос був рівним:
— Ви мене чуєте?
Тиша.
П’ять секунд.
Десять.
П’ятнадцять.
А потім…
Сигнал змінився.
На екрані з’явилися нові символи.
Відповідь.
Еліс затримала подих, вивчаючи символи, що з’явилися на екрані.
Але що вони означали?
Символи змінювалися, повторювалися в певному ритмі.
Це не була звичайна мова.
Це було щось інше.
Вона відправила запит на глибокий аналіз.
— Комп’ютере, порівняй структуру повідомлення з будь-якими відомими математичними послідовностями.
— Виконую…
Еліс відчула, як її серце б’ється частіше.
Якщо це математична структура — це ключ.
Ключ до чогось значно більшого.
— Виявлено частковий збіг, — повідомив комп’ютер.
Еліс звузила очі.
— Поясни.
На екрані з’явився графік, де новий сигнал накладався на вже відомі патерни.
Послідовність Фібоначчі.
Один, один, два, три, п’ять, вісім…
Але це ще не все.
Серед цифр з’являлися прогалини.
Недостатні частини ряду.
Якби це було рівняння — воно було б неповним.
— Вони щось від нас хочуть… — прошепотіла Еліс.
Вона швидко набрала відповідь:
“Заповнюю відсутні дані.”
І надіслала її.
Тиша.
П’ять секунд.
Десять.
П’ятнадцять.
Сигнал змінився.
І на екрані з’явилися нові символи.
“Ти розумієш?”
У грудях ніби щось стислося.
Вона повільно набрала відповідь.
“Так.”
Кілька секунд нічого не відбувалося.
А потім…
Сигнал різко активізувався.
З’явилися координати.
Курс.
Запрошення.
Або…
Пастка.
Еліс довго дивилася на екран.
Їй потрібно було вирішити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нова Надія Життя, Немеш Іван», після закриття браузера.
