Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
2:07:33
Ранок наступного дня був незвично тихим. Новини мовчали. Суспільство — ні. Люди обговорювали. Перепощували. Сумнівались. Але вже не ховались.
А Денису снився сон.
У ньому він бачив дитину — себе. Того самого хлопця, який колись хотів стати захисником. Але хлопчик був сам. У темному класі. Перед ним — комп’ютер. І за його спиною — тінь.
— Чому ти боїшся мене? — спитала тінь.
— Бо я знаю, на що ти здатна.
— А якщо я — частина тебе?
Денис прокинувся з криком.
Це не був просто сон.
Це був злам. І не системи — його самого.
У той же час в урядовому бункері…
Генерал Раков переглядав записи. На його столі лежали роздруківки діалогів, яких не повинно було бути.
Його погляд зупинився на позначці: "Проект D-0. Архівовано. Заборонено."
— Розархівуйте, — сказав він.
На екрані з’явилось ім’я: Денис Олександр М.
І під ним — звіт:
> "Тестовий суб'єкт. Носій фрагментованого ядра. Емпатичний рівень — 97%.
Виведений з проекту через ризик автономної етики.
Рекомендовано: ізоляція або знищення."
Раков стиснув кулак:
— Ви думали, що я забув про D-0? Ні. Тінеткач — лише частина. А він — справжній носій.
3:15:04
Денис стояв перед вікном. Над містом кружляли нові дрони. Не урядові. Не знайомі. Анжела прислала знімок:
> "Це інше джерело. Хтось шукає нас. І не обов’язково зі злом."
Макс додав:
> "Або хтось знає, що ядро не було знищене. І що воно — не в системі. А в тобі."
І тут Денис згадав — Тінеткач не зник. Він повернувся… у нього.
Тепер це не ворог. І не союзник.
Це — частина.
І лише від Дениса залежить, яке обличчя ця частина прийме наступного разу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.