Читати книгу - "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Почувши такі розмови, Ґендзі сказав міністрові Двору: «Я радив би вам деякий час виявляти обережність, щоб уникнути неприємних пересудів. Тільки легковажні люди можуть не зважати на пристойність і поводитися так, як їм заманеться. А от нам з вами доводиться постійно звертати увагу на те, що говорять у світі. Тож буде краще, якщо люди поступово до всього звикатимуть» .
«Я зроблю все так, як ви радите, — відповів той. — А ваші зусилля, яких ви доклали, щоб опікуватися моєю дочкою і забезпечити їй добре виховання, ще раз свідчать, що наші долі пов’язані ще в далекому минулому».
Як міністр Двору, так і інші гості отримали, відповідно до своїх звань, дари й винагороди за заведеними раніше правилами, але цього разу Ґендзі навіть перевершив їх. Оскільки спочатку міністр Двору відмовлявся від участі в церемонії під приводом хвороби пані Оомія, вирішено було обмежитися найскромнішою музикою.
Принц Хьобукьо особисто звернувся до Ґендзі з проханням: «Оскільки тепер немає жодних перешкод ...» — «Імператор неодноразово натякав, що готовий взяти її до себе, але я був проти. А тому я зможу дати вам остаточну відповідь лише тоді, коли отримаю від нього згоду», — відповів Ґендзі.
А тим часом міністр Двору, який бачив дочку мигцем під час церемонії, тільки й думав про те, як би розгледіти її трохи краще. Звичайно, якби вона не була вродливою, то Великий міністр навряд чи так дбайливо турбувався б про неї. І от тепер нарешті став зрозумілим той давній сон. Про все це міністр Двору докладно розповів тільки своїй старшій дочці, ньоґо Кокіден.
Хоча міністр Двору твердо намагався приховати те, що сталося, принаймні на якийсь час, але дарма старався, бо люди мають схильність до лихослів’я. Тож, природно, чутка про це поступово дійшла й до тієї невихованої особи, яка також була дочкою міністра Двору. Прийшовши до ньоґо Кокіден, коли в неї гостювали Уцюдзьо і Бен-но сьосьо, вона безцеремонно заявила: «Кажуть, міністр Двору обзавівся ще однією дочкою. От їй пощастило! Адже рідко ким піклуються аж дві такі поважні особи. Тим паче що її мати начебто була низького походження».
Розгубившись, ньоґо не знала, що сказати. «Мабуть, вона варта уваги, — відповів Уцюдзьо. — А, власне, від кого ви про це дізналися? Та й навіщо поширювати чиїсь плітки? Адже їх можуть почути язикаті жінки...»
«Та припиніть, я все знаю! Її готують на місце Найсі-но камі. А хіба я стала б прислужувати у вас, якби не сподівалася завдяки вам на щось подібне? Адже я виконую обов’язки, яких не доручають навіть простим служницям! Які ви до мене несправедливі...» — дорікнула дівчина.
Всі засміялися. «О, я також думала про місце Найсі-но камі, коли дізналася, що воно вільне», — сказала одна жінка. «Та чи варто плекати такі безглузді мрії?» — сказала друга.
«То що, таким нікчемним, як я, особам, немає місця серед вас — щасливчиків долі? — розгнівалася дівчина. — А від пана Уцюдзьо я не чекала такої жорстокості. Сам привів мене сюди, а тепер глузує. Не кожна людина погодиться жити в цьому домі! Просто жах, жах!» Вона не відчувала особливої ненависті до своїх братів, але не спускала з них свого злого погляду. «На жаль, я справді помилився», — подумав Уцюдзьо, відразу засмутившись.
А Бен-но сьосьо зауважив, усміхаючись: «Невже ви думаєте, що пані Кокіден не цінить вашої старанності? Але передусім заспокойтеся. Якщо вже ви маєте намір перетворити незламні скелі в сніговий пил[196], то вам треба набратися терпіння. Втім, я впевнений, що ви свого досягнете».
«А, по-моєму, вам краще було б зачинитися за кам’яними дверима в небесній печері[197]», — додав Уцюдзьо, піднімаючись з місця.
Дівчина розплакалася: «Ви просто безсердечні! І тільки пані ньоґо добре ставиться до мене, тому я завжди готова їй служити». А тоді вона забігала по покоях, хапаючись за роботу, якої уникали б навіть найнижчі служниці, й метушилася біля ньоґо, виказуючи незвичайну старанність. «О, прошу вас, попросіть, щоб мене призначили Найсі-но камі!» — наполегливо повторювала вона, а розгублена ньоґо, не знаючи, що їй відповісти, тільки дивувалася: «Та що це вона задумала?»
Почувши про таке бажання панни Омі, дівчини з Північного флігеля, міністр Двору гучно засміявся і, зайшовши якось в покої ньоґо, запитав: «Де панна Омі? Покличте її сюди». — «Я тут!» — радо відгукнулася дівчина і вийшла до нього.
«З вашою старанністю вам і справді можна служити в палаці. Чому ж ви раніше не сказали мені, що хочете стати Найсі-но камі?» — із серйозним виразом обличчя запитав міністр, а дівчина, не тямлячись від радості, випалила: «О, я вже збиралася просити вас, але сподівалася, що ви дізнаєтеся про моє бажання від самої пані ньоґо. Та коли раптом я почула, що це місце займе інша особа, мені здалося, ніби уві сні я стала багатою, а прокинувшись, залишилася з нічим...»
Ледве стримуючи сміх, міністр сказав: «От бачите, до чого веде зайва скромність. Якби ви відверто поділилися зі мною своїми думками, я доповів би про вас раніше, ніж хтось інший. Хоч би якою бездоганною була дочка Великого міністра, але Імператор, гадаю, прислухався б до мого прохання, якби я виявив достатню наполегливість. Зрештою, і тепер ще не пізно, можете скласти прохання на його ім’я[198], тільки напишіть якнайкраще. Імператор не зможе знехтувати вами, побачивши, наскільки вправно ви складаєте довгі пісні. Адже його знають як великого шанувальника поезії». Ось таким недостойним як для батька способом він примудрився глузувати з дочки.
«З піснею я якось дам собі раду. А от прохання... Може, ви мені скажете, що треба в таких випадках писати, а я, так би мовити, додам слів з вашого благословення», — і дівчина склала молитовно руки.
Жінок за завісою так душив сміх, що дехто з них, не витримавши, вислизав надвір, щоб заспокоїтися. Ньоґо, сильно почервонівши, подумала: «Е ні, вона таки невиправна».
«Коли щось гнітить мене, мені досить поглянути на панну Омі, щоб настрій відразу покращився...» — казав міністр, постійно насміхаючись з неї, але люди подейкували: «Напевно, він знущається з неї, бо соромиться дочки...»
Суцвіття конопельника
Головні персонажі:
Ґендзі, Великий міністр, 37 років
Тамакадзура, дівчина із Західного флігеля, Найсі-но камі, 23 роки, дочка Юґао і міністра Двору, названа дочка Ґендзі
Імператор, Рейдзей, син Фудзіцубо і Ґендзі (офіційно — син імператора Кіріцубо)
Імператриця-дружина, Акіконому, дочка пані Рокудзьо і принца Дзембо, вихованка Ґендзі, дружина імператора Рейдзея
Ньоґо Кокіден, дочка міністра Двору, наложниця імператора Рейдзея
Юґірі, Сайсьо-но цюдзьо, 16 років, син Ґендзі й Аої
Хотару,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу», після закриття браузера.
