Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

— Відійди! — прикрикнули ми з братом одночасно, але пояснювати не поспішали, чому саме.

Не тут, не зараз, не коли всередині мене усвідомлення: мене хотіли вбити.

— Її треба зняти до того, як хтось… — Я зблідла до кольору першого снігу.

— Уже закликали інших медіумів, — кивнув мені у відповідь Олівер, — але тобі не можна її торкатися. Вона була спрямована на тебе, ніхто не знає, як твоя присутність вплине на її активацію.

Я була змушена погодитися з його доводами. Йти в обійми такої смерті абсолютно не входило в мої плани.

— Тож, сіс, на нас чекає захоплива подорож до Белфасту, — брат відчинив мені двері машини.

Мені нічого не залишалося, окрім як приречено сісти в машину, з тугою дивлячись на двері під’їзду, що стали рідними. У моїй квартирі досі варився відвар бузини, що тепер здавалося неймовірною безвідповідальністю. Виправити яку міг тільки хтось інший.