Читати книгу - "Чарівна Лоліта: Тіні Королівства (частина 1), Віккі"

Після перемоги над Братом і Сестрою Зла все королівство поринуло в святкування. Вулиці були прикрашені гірляндами, звучала музика, і радісний сміх лунав звідусил. Настав довгоочікуваний момент – коронація принцеси Аврори.

У великій королівській залі, прикрашеній золотими тканинами та магічним сяйвом, Аврора стояла в центрі. Астреніус урочисто підійшов до неї, тримаючи в руках корону з блискучою діадемою.

— Віднині ти – королева, символ нової ери світу та процвітання, — сказав він і поклав корону на її голову.

Весь зал вибухнув оплесками. Люди кричали:

— Хай живе королева Аврора!

Аврора, зруйнована до глибини душі, подякувала всім, а потім повернулася до Лоліти та її друзів. Вона опустилася на одне колино разом зі своїм народом, віддаючи шану тим, хто врятував королівство.

— Без вас цього дня не було б, — сказала вона. — Лоліта, твої друзі, ви всі – справжньої героїні.

Свято останню всю ніч. Вино лилося рікою, люди танцювали та співали. Особливо веселилися друзі Лоліти – Сьюзі, Мія, Еліс, Кай, Максуд, Орлов і детектив Георгій.

Королівство вступило в нову епоху світу й процвітання. Але Астреніус усе ще з тривого погляду на Лоліту, розуміючи, що темна печатка на її руці означає, що історія ще не завершена…

Після коронації королеви Аврори настала ще одна урочиста мить — коронація Зейнара як нового короля Сулмана. Його сестра, принцеса Хейра, яку врятувала Лоліта, стояла поруч, гордо спостерігаючи за братом.

Коли на голову Зейнара поклали корону, весь народ Сулмана вибухнув оплесками.

— Хай живе король Зейнар! — вигукнули всі в один голос.

Зейнар подивився у натовп і його погляд зустрівся з тією, про кого він мріяв усе життя — прекрасною ельфійкою Еліссарою. Вона стояла в натовпі, її очі світилися любов’ю.

Не вагаючись, Зейнар підійшов до неї, опустився на одне коліно й, дивлячись їй у вічі, сказав:

— Еліссаро, ти була поруч навіть у найтемніші часи. Я кохаю тебе більше за все на світі. Стань моєю королевою!

Всі завмерли в очікуванні. Еліссара зворушено усміхнулася, сльози радості з’явилися на її очах.

— Так! — прошепотіла вона, а потім голосно повторила: — Так, я згодна!

Зал наповнився радісними вигуками. Народ Сулмана радів новому союзу.

Наступного дня відбулося велике весілля. Це була найграндіозніша подія, яку бачили королівства. Усі правителі, лорди, ельфи, люди, гноми, феї та навіть велетенські енти прибули, щоб привітати молодят.

Лоліта, її друзі та батьки також були серед гостей. Максуд і Вікторія танцювали разом, Сьюзі та Мія насолоджувалися святковими ласощами, а Кай та Лоліта, сміючись, спостерігали за розкішним балом.

Детектив Георгій і Орлов, які стали героями цього світу, були вражені всім, що відбувалося.

— От і скажи, що казки не бувають реальністю, — пожартував Георгій, піднімаючи келих вина.

— Так, але я все ж сподіваюся, що нас скоро повернуть додому, — засміявся Орлов.

Весільний бенкет тривав до самого ранку.

Світло знову повернулося в цей світ, і всі жили в мирі та гармонії.

Але Лоліта все ще не могла забути чорну печатку на своїй руці...

Чи означає це, що зло ще не знищене повністю?

Весілля тривало до самої ночі, і в цей момент, коли святкування трохи затихло, Кай і Лоліта вирішили пройти вздовж замку, намагаючись знайти спокій. Лоліта, незважаючи на радість, не могла повністю позбутися відчуття тривоги. Вона не забувала про чорну мітку на своїй руці і про те, що хоча мир був врятований, зло не було знищене до кінця.

Кай, побачивши її задумливе обличчя, зупинився і обережно взяв її за руку. Він помітив темну мітку, що все більше тривожила Лolitу, і з щирою турботою сказав:

— Лоліта, не хвилюйся, що б не сталося. Я завжди буду поруч з тобою, ми пройдемо через все. Астреніус обов'язково знайде рішення, і коли все закінчиться... коли ми переможемо, коли всі світи будуть в безпеці, ми зможемо бути разом. Ми будемо щасливі, і навіть якщо нас чекають випробування, я буду з тобою, завжди. Ми будемо разом.

Лоліта, слухаючи його слова, відчувала, як її серце наповнюється теплотою, але в той же час страх за майбутнє не відпускав її. Вона не могла сказати, що буде далі, не знала, що чекає їх попереду. Але головне — вона знала, що її батьки врятовані, світ врятований, і що її близькі живі.

— Я не знаю, що буде далі, Кай… Але головне, що світ спасений. Мої батьки живі, і ми з вами живі. Ти правий… важливі тільки ми зараз, і все буде добре.

І вони стояли в тіні дерев, єдино на березі озера, де не було нікого, крім них. У цей момент тиші та спокою Кай ніжно обійняв Лоліту, і її серце забилося швидше.

Він тихо поцілував її, і цей поцілунок був сповнений любові, підтримки і надії на світле майбутнє.

Світ врятований, але попереду ще було багато невідомого. Однак, з Каєм поруч, Лоліта була впевнена, що вона зможе подолати все, що б не сталося.

І в цьому моменті, коли все навколо було в спокої, вони знали, що їх любов буде продовжуватися, незважаючи на всі випробування, які можуть їх очікувати в майбутньому.

Вікторія і Максуд прогулювалися вздовж довгого палацового саду, наповненого ароматом квітів та вечірньою прохолодою. Звуки свята стихли, і в повітрі панувала атмосфера спокою. Вікторія озиралася на своїх друзів, які насолоджувалися довгоочікуваною перемогою, а Максуд був поруч, підтримуючи її в тиші.

— Максуд, — почала Вікторія, трохи сповільнюючи крок, — ти навіть не уявляєш, як я щаслива, що все закінчилося. Ми пройшли через стільки труднощів, а тепер все так змінилося... світ спасений, і кожен з нас знаходить свій шлях.

Максуд, подивившись їй в очі, тихо відповів:

— Я теж радий, Вікторіє. Але... знаєш, я думаю, що всі ці труднощі тільки зміцнили нас. Ми витримали все, і тепер можемо почати нове життя, де буде тільки щастя і майбутнє, яке ми будемо будувати разом.