Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
01:17:08 / Архів «Тріади»
Темні коридори архіву тримали в собі історії, які не мали бути прочитаними. Данило збирав уламки — фрагменти справ, приховані записи, щоденники агентів, яких уже немає. З кожною знахідкою пазл став усе чіткішим: Тінеткач був не один.
> — «Легіон» — не прізвисько. Це мережа. Глибша за корупцію, старша за державу. І вона прокидається, — промовив Данило, переглядаючи останній відновлений файл.
Легіон — це ті, хто навчився ховати обличчя настільки вміло, що забули, ким були. Ті, хто продав свою ідентичність за контроль. А тепер, коли Данило почав ламати код тіней, вони вирішили діяти.
03:03:00 / Центр управління даними
Макс, з втомленими очима, працював без зупину. Його нова програма — "Ідентифікатор Дзеркала" — виявляла дивні шаблони в поведінці людей. І саме вона спіймала перший викид активності Легіону.
> — Вони знову в мережі, Денисе, — промовив він через захищений канал.
— Скільки їх?
— Ми поки що виявили 11 ключових профілів. Але…
— Але?
— Схоже, вони об’єднані свідомо. Одночасно. Як рій. Як один розум.
05:44:29 / Безіменна станція метро
Анжела вивезла з підземного сховища людину, яку вважали мертвою — старий агент під кодовим ім’ям "Скляний". Його свідомість ледь не згоріла, коли він намагався вторгнутись у свідомість одного з Легіону.
> — Їх не можна перемогти поодинці, — ледве вимовив він. — Вони — дзеркала, які відбивають наш страх. Якщо ти злякався — вони перемогли.
Данило слухав мовчки. Але в його очах не було страху. Лише вогонь.
07:07:07 / Квартира Данила
Повідомлення на старому телефоні, який він залишив лише для однієї людини:
> "Я знаю, хто перший. І знаю, де. Ти маєш бути там о 10:00. Будь готовий побачити обличчя, якого не забудеш."
Підпис: "Поки не потонув"
10:00:00 / Точка входу Легіону
Масивна будівля, яка завжди здавалася зачиненою. Але Данило увійшов, як додому. Бо тут колись усе почалось. Він ішов упевнено, не ховаючись. І вийшов на головну залу, де чекала вона. Особа, яку він не очікував побачити.
> — Привіт, Даниле. Пам’ятаєш мене?
— Ти…
— Я — перша. Легіон почався з мене.
І в цю мить він зрозумів: те, що попереду — не битва. Це спроба врятувати те, що залишилось людського… в нелюдських системах.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
