Читати книгу - "«наречена» свого шефа, Alina Pero"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Моє серце гупало, а мозок гарячково працював над єдиним питанням: як зняти цю кляту каблучку?!
Я знову потягнула її вгору. Нічого.
Сильніше.
Палець тільки більше почервонів.
— О ні, ні, ні… — пробурмотіла я, озираючись навколо, ніби хтось мав кинутися мені на допомогу.
Гаразд, спокійно.
Спочатку – Google.
Я витягла телефон і швидко набрала:
«Як зняти каблучку, якщо вона застрягла»
«Використовуйте мило або лосьйон».
Добре!
Я кинулася в першу-ліпшу крамницю, схопила маленьке мило у пакетику і побігла до найближчого кафе, де була вбиральня.
У вбиральні я розгорнула мило, намочила руки й почала натирати палець, ніби хотіла стерти з нього власну шкіру.
Спроба номер один.
— Ну давай, ну ж бо…
Каблучка не ворухнулася.
— Серйозно?!
Я взяла більше мила. Тепер палець ковзав, як вугор.
Спроба номер два.
— Виходь!
Але ні.
Каблучка просто насміхалася з мене.
— А-а-а! — простогнала я, скидаючи воду з рук.
Добре. Google. Ще раз.
«Використовуйте нитку».
Що ж… варіант.
Я виловила з кишені пакетик із жувальною гумкою — там завжди був шматочок нитки.
Намотала її навколо пальця, як у відео, яке щойно подивилася. Почала потихеньку розмотувати…
Оу! Боляче!
Але я вперто рухалася далі, поки…
— Ай!!!
Я ледь не зойкнула на весь туалет, коли різь пекуче врізалася в шкіру.
Палець ще більше почервонів.
— Чудово, просто чудово…
Я змила мило, роздратовано хлюпнувши водою на дзеркало.
Що тепер?!
Очі впали на телефон.
Повідомлення від Гордія.
> Гордій Ростиславович:
Соломіє, ресторан «Royal Sapphire».
Чекаю тебе там о 19:30.
Я поглянула на годинник.
18:45.
Боже, я маю 45 хвилин на те, щоб зробити диво і звільнити палець від цієї пастки!
Відчай — небезпечна річ.
Бо наступне, що я зробила — повернулася в ювелірний магазин.
Той самий продавець, що віддавав мені каблучку, підняв голову і чемно усміхнувся.
— Пані, ви щось забули?
Я кинулася до нього.
— Скажіть, у вас є якийсь… магічний спосіб зняти каблучку?!
Продавець злегка підняв брови.
— Вона не підходить?
— Вона… занадто підходить!
Він глянув на мій палець і, схоже, зрозумів.
— О…
— Будь ласка, допоможіть.
Він задумався.
— Гм… можемо спробувати спеціальну рідину для зняття кілець…
Надія!
Я поклала руку на прилавок.
Він вийняв із шухляди маленьку пляшечку з прозорою рідиною, відкрутив ковпачок і обережно налив трохи навколо каблучки.
— Окей, тепер спробуйте…
Я затримала подих і потягнула каблучку.
Нічого.
Посмикала сильніше.
Нуль ефекту.
Підняла очі на продавця.
— У нас є ще якийсь план?
Він трохи знітився.
— Ммм… це найкращий варіант. Якщо не допомагає — зазвичай йдуть до лікаря…
До лікаря?!
— Дякую, — буркнула я, хапаючи сумку.
Він поспівчутливо посміхнувся.
— Сподіваюся, у вас все вийде.
Я вийшла на вулицю.
Глянула на годинник.
18:55.
Усе, паніка.
Я стояла посеред тротуару, витріщаючись на каблучку, і думала:
«Як я поясню Гордію, що вона тепер моя?
Чи пробачить він мені?
Чи виживу я після цього вечора?»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««наречена» свого шефа, Alina Pero», після закриття браузера.
