Читати книгу - "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук"

Херсонський поцілунок, або морський причал

За вікном автобуса, який рухався в Херсонському напрямку, була темна вереснева ніч. Я їхала до коханого Дмитра, який знаходився уже два місяці у військовому відрядженні в Херсонській області — в невеличкому містечку Чаплинка. Я заплющила очі, уявляючи нашу зустріч, два місяці розлуки, як же я скучила за ним, і зовсім
скоро ми зустрінемося і проведемо декілька незабутніх днів разом. Ще зовсім трішки..

Ось уже ранок.. Сонце гріло своїм теплим промінчиком, лоскотало по обличчю граючись. Був ясний і теплий прекрасний ранок. У повітрі вже пахло блакитним шумним морем і стиглими до хрускоту кавунами та персиками. Я посміхнулась, настрій в мене був чудовий, серце
вискакувало з грудей, мені хотілося стрибати та літати від радості. Я була вперше у цих мальовничих краях і мені дуже там подобалося.

Автобус зупинився. Виднілася вивіска «Автостанція». Ось, я і приїхала. Серце застукотіло швидко, а долоні трохи похололи від очікування та хвилювання. Це вперше у нас була така довга розлука.

Я вийшла із автобуса, ось стояв він, мій коханий. Він з щирою усмішкою підійшов до мене і міцно обійняв. Ми цілувалися, наші поцілунки були палкими, жагучими, чуттєвими і одночасно ніжними, по краплині отримуючи насолоду, так душевно із присмаком туги один за одним.
 

Незабаром ми поїхали, тримаючись по дорозі за
руку, на таксі до нього, ми впізнавали один одного знову, ця зустріч була схожа на першу. У нас в обох було відчуття, що ми тисячу років знайомі один з одним душевно, а фізично - наче щойно познайомилися, все було, як вперше, незвідане, хвилююче та нове.

Досхочу насолодившись одне одним, та повалявшись в ліжку в палких обіймах, наїлися піци та поїхали до затоки на пляж у Скадовськ.

3 нами їхали друзі, вони всю дорогу весело сміялися з Дмитром і іноді вистрілювали дивні фрази, у мене були деякі здогадки на фоні їхніх промов, але я мовчала та уважно слухала. Тільки по-жіночому так щиро всередині раділа. Ось ми приїхали. Я вперше побачила море. Ось воно таке широке, блакитне без кінця і краю. Море.. Як мене туди манило, у цю блакитну безмежну глибо-
чінь. Вийшовши з машини, я вдихнула цей запах -  запах морського бризу, повільно танучи в ньому, посміхалась. Коханий був поруч, ми трималися за руки, постійно, за цих декілька днів намагалися насолодитися один одним сповна, тому що попереду чекали нас ще чотири місяці розлуки, але все тільки починалося, тому ми цінували
кожен яскравий момент, проведений разом.
 

Повільно спустившись до моря, перед очима постала чарівна картина. Малесенькі хвилі розгойдували тепле повітря, пахло романтикою і морською солоною водою. Мокрий пісок білуватого відтінку лоскотав п'яти, а маленькі
черепашки трошки поколювали пальці на ногах. У прозорiй воді плавало багато медуз, великих та маленьких.
 

Ми з коханим, взявшись за руки, йшли по морському причалу, що біля старого порту, і насолоджувалися тихими, спокійними і неймовірно красивими передвечірніми пейзажами, щасливо посміхаючись одне одному. «Ось вона мить, мить, яка коштує всього на світі», — подумала я.

 

Зайшовши на середину причалу у морі, Діма став на одне коліно переді мною і вийняв з кишені золоту каблучку з красивим камінчиком всередині. Дивлячись мені в очі з ніжністю і любов'ю, він лагідно промовив: 

-Кицю, ти вийдеш за мене заміж? 

Моє серце застукотіло швидко, а щоки налились гарячим рум'янцем, в голові все помутніло. 

-Так, - відповіла я, не знаючи, що сказати ще, я була в приємному ступорі. Та й слова тут були зайвими, адже ми відчували один одного серцем. 

Ми з друзями відкрили пляшку ігристого ароматного шампанського і з веселим сміхом розпивали, насолоджуючись цим прекрасним моментом. Я пригорнулась до Дмитра і розтала у його коханні та чоловічій силі, мені було так спокійно і добре поруч з ним, що я більше не бажала нічого, аби цей момент тривав вічно. Ми цілувалися довго, чуттєво разом із тихим морським бризом..
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍