Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Давай я тобі скажу після того, як дійсно щось придумаю одне. А то з тобою я хочу хоч на край світу,- притуляється до мене своєю головою до мого плеча.
-Нічого собі. От радий це чути. А зараз я майже виконаю твоє бажання з побаченням на природі.
-Тоді куди ми їдемо?,- захоплюючи відсторонилася від мене та чекає моєї відповіді дивлячись на мене.
-Скоро побачиш. Мені там дуже подобається вечеряти.
-Я так розумію, все ж таки не скажеш?,- відкидається на спинку крісла,- І напевно навіть не натякнеш де?
-Ох, яка ти нетерпляча. Ми майже приїхали. Не переживай, втікачко, звідси тобі не вдасться так просто втекти, а десерт заманить залишитися тут надовго.
-Інтригуюче, Павле Олексійовичу.
-Таки так, Катерино,- радію як юнак, але хвилююся як ще те хлопчисько на першому побаченні з дівчиною.
За мить зупиняюся на парковці ресторану. Вечір доповнює своєю красою та вечірніми ліхтарями. Значить краєвид буде ще більше зачарований. Ми з нею виходимо з машини, я нажимаю на кнопку сигналізації та прямуємо до входу закладу не відпускаючи її руки. Надіюсь їй сподобається сьогоднішній вечір, бо від попереднього нашого вечора я досі взахваті та хочу продовження.
-Нам сюди,- вказую на ліфт та зупиняюсь біля нього, нажимаю кнопку.
-Я думала ми будемо тут на першому поверху.
-Не спорю, але там тобі більше сподобається,- відчиняються двері та перша заходить Катя, а я за нею та нажимаю потрібний поверх, ми опинилися в ліфті тільки вдвох. Від цього я не стримуюсь та перший її обіймаю,- Як я скучив за тобою.
-Я теж,- відчуваю її обійми на собі та ніжний тендітний поцілунок від неї, який я підтримую та поцілунок переростає в пристрасний де я міцно прижимаюсь до неї та моя рука плавно переходить з її спини на сідниці злегка зжимаючи їх до себе. Від цього втрачаємо себе в незабутньому поцілунку, що збільшує температуру повітря в кабінці ліфту та забираючи повітря. Хочеться не зупинятися та продовжувати відчувати її солодкі вуста, але звук відкриваючих дверів зупиняє нас.
Яка ж хороша ідея, повечеряти на відкритій терасі ресторану. Не можу поспорити ця будівля була одних з моїх шедеврів робіт. А тепер я буду вечеряти тут знову не один, а тепер з своєю коханою. Столик вибираю свій улюблений, де гарно видно нічне місто.
Катя обирає лазанью та салат, я підтримую та теж замовляю схоже, ну і звісно замовляю її ще шампанського, а собі безалкогольне напій. Легка музика доповнює цю атмосферу зробивши її більш незабутньою.
-Тут справді так гарно. Ніколи тут не бувала.
-Тобі не холодно? Не вкрити тебе пледом?
-Пашо,- бере мене за руку,- Дякую за турботу. Все добре, я не замерзла.
-Давай випʼємо за тебе,- підіймаю келих з напоєм, вона повторює за мною,- Я впевнений, що ти доведеш замовлення Олександра до кінця ідеально. Навіть сумнівів на це немає.
-Як це приємно. Та згадується мені, що ти хотів відібрати від мене проект.
-Було діло. Я дурак ревнував тебе до Саши.
-Ти серйозно? І за цього я майже не залишилась без роботи?,- починає сміятися з цього, а я неочікував, що буде в неї така реакція.
-Що мені залишилось, якщо він завжди поруч біля тебе.
-Я знаю, що він подобається Юлі. Правда сьогодні після сьогоднішньої з нею нашої розмови, то вже не дуже впевнена. Але я тобі вже казала він не в моєму смаку.
-Хмм, а хто в твоєму смаку?,- запитую я з приємною видною усмішкою на моєму обличчі.
-Запитав мене зненацька. Навіть не знаю.
-Наведи пару рис характеру, які тобі подобаються в чоловіках.
-Ммм, тоді… Рішучість, надійність та напевно ще… Розуміння.
-Та це прямо про мене, кохана,- кидаю на неї свій погляд, але все таки помічаю знайому мені пару позаду неї, які теж завітали до цього закладу. Надіятись, що вони не підійдуть до нашого столу, оказалось марним. Вона ніколи не втрачає своєї можливості та виде його по при наш з Катею столиком,- Тільки не це.
-Ти про що?,- намагається розвернутися, щоб подивитися куди я так споглядаю та я її вчасно відволікаю, беру її за руку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок долі, Ася Віталіївна », після закриття браузера.