Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

— Згода.

Сільсія говорила коротко, в горлі все ще першило від фізичного навантаження.

— Сільсія, якщо не секрет, де ти взяла канаріс?

Аберхат міцніше стиснула металеве руків’я, яке було щільно обмотане гумою та тонким дротом по спіралі. Саме дріт дозволяв міцно тримати руків’я, яке не висковзувало.

Канаріс була майже міфічною зброєю. Адріан знав за існування двох екземплярів, які власне зберігалися у сховищі Соуер. Були розмови про ще два екземпляри зброї канарісів, але ніде підтвердження не було. Як метал, так і сам дріт при виготовлені, мав руни, які безпосередньо були наділені магічними здібностями від каменю – орсидіанту, що дозволяв проводити магію. Саме за здібності, канаріс був унікальним.

— Взяла що?! Це?

Вона протягнула зброю до Адріана.

— Ти не знаєш назви зброї, яку тримаєш в руці?

Його брови піднялися від подиву, а рот відкрився.

— Ні, — Сільсія покрутила руків’ям, обглядаючи його зрізних сторін, мов вперше. — Мені його подарував батько. Я ніколи не цікавилася ним.

Вона дивилася на руків'я, ніби та могла заговорити з нею.

— Твій батько зробив тобі унікальний подарунок, — він поглянув їй в очі, ловлячи прямий зоровий контакт. — Офіційно відомо про два екземпляри канаріс, ще два – міфічні. Ти тримаєш реальне підтвердження. Твій батько розповів тобі про унікальність цієї зброї?  

— Ні. Тільки те, що це допоможе концентрувати магію.

— Коли я повернусь до столиці я надішлю тобі цілий примірник про цю зброю. Там описані всі деталі її використання.

— Деталі? — її обличчя набуло нормального відтінку, — не думала що до нього є інструкція користування.

— Це могутня зброя, і краще тобі її нікому не демонструвати.

— Батько те саме говорив.

— Тому ти тренуєшся на одинці на цьому озері, щоб ніхто тебе не бачив?

— Так. Не думала, що сюди хтось прийде.

— Твоя матір сказала мені де ти.

— А навіщо ви, тобто ти, мене шукав?

Піт потік холодними каплями по спині. Запах зачарованих магнолій пройшовся солодким шлейфом, після того, як вітер сколихнув гілля. Сільсія все ще відчувала дискомфорт через свій зовнішній вигляд перед капралом.

— Поки я перебуваю у твоєму місті, то хотів би дотримати обіцянки стосовно твого магічного потенціалу. І якщо ти не проти, я б розділив з тобою твоє таємне місце.