Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

Легені вже пекли і ноги трохи боліли, але такої сили він ніколи не відчував. Орест не був спортивним, а зараз він не біг — летів. В животі лоскотав адреналін від страху і нового відчуття власної швидкості. Хлопчик наздогнав безліких людей і одного навіть перегнав. 

Вовк наскочив на останнього і роздер його. Крик і клацання зубів додали Оресту ще більше сил. Він біжав болотами і навіть не знав куди. Мокрий мох неприємно ковзав під ногами і туман прилипав до обличчя. Вовк зжер ще одного. Орест нарешті побачив ліс, там простіше сховатись. 

Серце вже болюче билось. руки, ноги, ніс, щоки і вуха почервоніли від холоду. Сховавшись за деревом, пілігрим не відчував себе у безпеці. Хтось пильнував його і це відчувалось шкірою. Вовк пройшов повз укриття хлопчика і пішов далі. 

“Наче нажерся,” — подумав пілігрим, ковтаючи сльози, але не поспішав рухатись. 

За мить туман розсіявся. І можна було розгледіти стежку в інший світ. Крок за кроком, Орест вийшов на сонячну поляну. Трава на ній росла зеленюща і запашна. Десь далеко виднілась чорна фігура високого чоловіка, який махав рукою. Сповнений надією, що це може на нього очікує Крейк у модному фраку, Орест знову побіг. Сили в нього було стільки, що можна змагатись з спортивним конем. Хлопчик підлітав несучісь з гори і все більшу набирав швидкість. Йому хотілось наскочити на поводиря і знову щось йому зламати. Той буде роздратований, але поведе його до себе у печеру. 

Аж раптом фігура стала схожою на батька. Між ними виникла прірва, так неочікувано, що Орест не встиг загальмувати і впав у неї.

— Тато! — крикнув пілігрим.

Орест різко підскочив в ліжку.

— Тато! — знову крикнув хлопчик підводячись, — Тато!

— Тихо-тихо, — на крик вийшла бабуся, — Тато на роботі, сонечку. Що трапилось?

Пілігрим заплакав і обійняв бабусю.

— Я хочу до тата!