Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

Глава 50: Конфронтація

— Це не ваша справа! — різкіше, ніж хотіла, відповіла я, обійшла Аріадну й рушила далі. 

Але вона не збиралася здаватися: наздогнала мене й знову перегородила шлях.

 Ми стояли майже навпроти сходів на верхній поверх, у коридорі нікого не було, а отже, розбиратися з нею доведеться самій. 

— У чому ваш секрет, пані Ізабелло? — прошипіла вона, уважно дивлячись на мене. — Що в вас є такого, чого немає в мене? 

— Поняття не маю! — випалила я. — Відійдіть, мені потрібно працювати!

 — Працювати? — вона підняла брову і насмішкувато засміялася. 

— Хіба ви не працюєте ночами? У ліжку в Раймонда, чи не так?

 — Як ви смієте! — закричала я. — Ви взагалі у своєму розумі? Не втягайте мене у свої проблеми — вирішуйте їх самі! 

Я важко дихала від образи, злості й страху, серце калатало, мов скажене, а Аріадні, здавалося, було байдуже: її очі блищали тріумфом, а губи викривлялися в презирливій усмішці. 

Вона різко схопила мене за лікоть, боляче втиснувши пальці в шкіру, підтягнула ближче й прошипіла просто в обличчя, наче змія: 

— Якщо ти так не хочеш бути з ним, то чому ще досі тут? Забирайся з мого шляху, інакше я тебе в порошок зітру, дрібна ти мерзотнице! Її побіліле від люті обличчя було так близько, що здавалося — вона зараз укусить. Я ковтнула клубок у горлі й спробувала вирватися, та Аріадна виявилася на диво сильною: вчепилася ще міцніше, і на очах виступили сльози. 

На сходах пролунали важкі кроки. Хтось спускався до нас, плескаючи в долоні, наче аплодував. 

— Аріа-аадна Бе-елл! — протягнув незнайомий чоловічий голос, перекочуючи слова язиком. — А я все чекав, коли ти проколешся. 

Аріадна миттєво відпустила мою руку, її обличчя спотворив страх, але вже за мить вона вдала невинну, ніби просто проходила повз. 

Я потерла місце на руці, де нило від її хватки, і поглянула на того, хто неквапливо спускався вниз.

 Це був кремезний, високий чоловік із темним волоссям, зібраним у короткий хвіст, на вигляд трохи за тридцять. Одягнений він був у чорні штани та таку ж водолазку зі сріблястим відблиском. Носки високих черевиків зі шнурівкою були оздоблені металевими вставками. На руках — рукавички без пальців. 

— Ейден! — вигукнула Аріадна й засміялася сріблястим сміхом. — Про що ти, які ще проколи? 

— Терпіти не можу, коли жінка намагається зробити з мене дурня, — холодно кинув він. — Скажи-но, люба, що я бачу у твоєму волоссі? 

З цими словами він спритно витяг шпильку з її зачіски й почав її розглядати. Аріадна поблідла й тріснутим голосом промовила: 

— Це просто жіноча прикраса, Ейдене. Будь ласка, поверни її.

 Вона простягнула руку, намагаючись забрати шпильку, але він не дозволив: схопив її за зап’ясток і рвучко підтягнув до себе. 

— Запитаємо в командира, га? — з іронією сказав він, дивлячись у її смертельно налякане обличчя. — Якщо він нічого не знайде — одразу поверну. І навіть попрошу вибачення.

 Я стояла поруч, не знаючи, що робити й куди бігти. Та й чи варто тікати взагалі. У цих двох — явна ворожнеча, а я тут зайва. 

Не встигла я ступити кроку, як Ейден, не озираючись, звернувся до мене: 

— Пані Беннет, будьте ласкаві, покличте ректора.

 — Ні! — істерично заверещала Аріадна, сіпаючись усім тілом у спробі вирватися. — Відпусти мене, ідіоте! 

Вона кричала так голосно, що з кабінету визирнув Освальд. Побачивши нас, він зблід, а руки його затремтіли.

 — Що там? — почувся голос ректора. 

Освальд промовчав і втомлено притулився до дверного косяка. Раймонд Дейлар відштовхнув його і вийшов у коридор. Чітко карбуючи крок, він стрімко підійшов до нас і суворим голосом, не звертаючись до когось конкретно, прогримів: 

— Що тут відбувається?

 Аріадна тихо схлипувала, припинивши рватися, а Ейден передав шпильку ректору і єхидно промовив: 

— Ми тут сперечаємося про красу жіночих прикрас, командире. Оціни й скажи, що думаєш? 

— Раймонде, не вір йому! — відчайдушно вигукнула Аріадна. — Це він сам мені її підкинув! Він ненавидить мене, ти ж знаєш! 

Раймонд відмахнувся, взяв шпильку й уважно оглянув її. За мить його обличчя перекосила гримаса люті: 

— Ти посміла з'явитися в Академію з ЦИМ?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍