Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 57: Стара кров у нових стінах

Коли змінюються обличчя — це ще не означає, що змінився зміст.

 

Після гамбурзької операції минуло кілька днів. Денис і Максим тимчасово базувались у приміщенні місцевої поліції — кам’яна будівля з товстими стінами, що пам’ятали ще повоєнні часи. Всередині все було сучасним, але атмосфера залишалась важкою, ніби й сама будівля знала, що зло часто маскується під порядок.

 

— Я перевірив особу того бізнесмена, — сказав Максим, прокручуючи досьє на екрані. — Він ще з 90-х займався контрабандою. Потім "відбілився", почав інвестувати в будівництво, благодійність... А потім знову повернувся до своїх методів — але вже більш витончено.

 

— Старі вовки. З новими масками, — кинув Денис. — І знову виводять кола з України.

 

Під час допиту з’ясувалося, що Гамбург був лише перевалочним пунктом. Далі — Франція, Італія, Туреччина. І скрізь працювала одна й та сама схема: закон прикриває злочин, а документи — брудні гроші.

 

Один з офіцерів, досвідчений і мовчазний, мовив Денису:

 

— Те, з чим ви боретесь, не просто злочин. Це — тіньовий уряд. І він старіший за наші демократії.

 

На столі Дениса лежала мапа Європи з відмітками. Він не дивився на неї, а просто думав уголос:

 

— Це вже не українське питання. Це — людське питання. А значить, роботи більше, ніж я думав.

 

Максим, стоячи поруч, сказав майже жартома:

 

— Треба або армію набирати, або святим ставати.

 

Денис посміхнувся, але без радості:

— Святими стають після смерті. А я ще планую жити. І боротися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍