Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 56: Гамбурзька глибина

У чужій країні все починається з недовіри. Але правда однакова усіма мовами серця.

 

Вони прибули до Гамбурга вночі. Місто зустріло їх холодним морським вітром і тишиною портових вулиць. Денис не довіряв місцевим поліцейським, і це було взаємно. Але документи з України вже були в руках німецьких слідчих, і уникнути розслідування було неможливо.

 

— Ми не можемо вас офіційно залучити, — повідомила офіцерка Ганна Мюллер. — Але неофіційно... ви потрібні нам.

 

Максим передав дані: IP-адреси, списки транзакцій, GPS-позиції. Мюллер здивовано підняла брови:

 

— Ви зробили більше, ніж наша кібергрупа за три місяці.

 

— Бо ми шукаємо не лише цифри, — коротко відказав Денис. — Ми шукаємо серце системи.

 

Німецька поліція організувала стеження за нічним клубом на околиці міста. Там, згідно з інформацією, проходили нелегальні торги людьми, привезеними з різних країн Східної Європи, включно і з України.

 

У ніч рейду Денис стояв серед натовпу в чорній куртці. Максим був у фургоні з технікою. Мюллер і її команда — в очікуванні сигналу.

 

— Камери показують — всередині більше десяти “об'єктів”, — прошепотів Максим у навушник. — Зброя є. Поспішайте.

 

Сигнал дано. Все тривало кілька хвилин. Вибух світло-шумової гранати. Крики. Постріли вгору. І тиша.

 

Виводили торговців — серед них двоє громадян України. Один — колишній депутат з Києва, інший — бізнесмен, який фінансував “клуб Тайгера”.

— Ми знайшли ланку, що з'єднує Європу з Україною, — підсумувала Мюллер.

 

А Денис тільки кивнув і сказав:

 

— Це ще не глибина. Це лише берег. Але тепер ми знаємо, куди пливти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍