Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

– Привіт, впустиш? – спитала, коли я відкрила двері.

– Ее, Привіт. Звісно, проходь.

– Думаєш, що я тут забула? – одразу розкусила мене брюнетка, а потім по-господарськи пішла всередину квартири. – Ооо, то в тебе тут ремонт у розпалі. Прикольно.

– Так, я саме збиралася фарбувати стіни, – відповіла розгублено.

– Круто. Коротше, щоб ти довго не думала, я одразу скажу, що хочу, – прямо сказала Божена. – Мені – нудно. Соля поїхала зі своїм душенькою до його фемілі в Лондон, а я маю декілька вільних запрошень на відкриття нового крутого клубу сьогодні. Тут я й подумала, що ти могла б скласти мені компанію, але точно була впевнена, що по телефону ти відмовиш. І ось я тут, щоб тебе вмовити.

Стала, мов вкопана, і намагалася це все переварити.

– Оу, я вражена твоєю чесністю, – зі сміхом відповіла. – Але знаєш, настрій якийсь не клубний, вибач.

– Ой, та вистачить вже по своєму ексу депресувати. Пора далі жити, ферштейн?

– Та я й не депресую, точніше не через нього. Взагалі-то я вже давно про розлучення не думаю, з того часу як…

"З того часу, як Влас знову з’явився у моєму житті", закінчила я речення в своїй голові. Очманіти! Я ніколи не думала, що буду порівнювати ці дві події в житті, але… Чорт, реально так і є! Я настільки поринула в нашу "ворожнечу" з Гордичем, що на її фоні – розлучення стало просто дрібницею. 

– Нууу? 

І тут я взяла і розповіла їй про Гордича. Про все-все, що сталося з нашої нової зустрічі. І про поцілунок вчора навіть сказала. 

Мені просто потрібно було виговоритися і, бажано, людині з незалежною думкою. Соля – не розуміла наших стосунків з Власом, бабуся – вже винесла свій однозначний вердикт, а Божена – вона може сказати як це все насправді виглядає зі сторони.

– Ого, та у вас там мало не серіал, – присвиснула після того, як я закінчила говорити. – Трясця, може це до вас якось влаштуватися працювати? У нас настільки тухло, що заснути можна, а у вас там купа всього відбувається.

Не втрималася і засміялася. І все ж подобається вона мені. Так, говорить, майже не фільтруючи слова, але цим і чіпляє. Трохи різка дівчина, але все ж чесна та щира.

– Сама в шоці, – відповіла їй.

– Отже, так, – сказала після невеликої паузи. – Те, що цей Влас хоче тебе – це факт. Ти теж, до речі, його хочеш. І не сперечайся. Тому у мене два варіанти – або вам потрібно переспати і все пройде, або ви добряче вляпалися у всю цю лямур.

– А, може, ще якийсь варіант? 

– Ну… Ще є варіант один, але він тобі не сподобається, – відповіла мені.

– Який?

– Ти можеш переспати з кимось іншим, суто для експерименту. В тебе ж давно чоловіка не було, от, можливо, ти й зациклилася на цьому Гордичу, як на єдиному доступному варіанті.

– Ой, ні, – засміялася. – Це точно не для мене, вибач.

– Я ж казала. Добре, а як тобі тоді ще один варіант…

– Мені вже страшно, – чесно відповіла їй.

– Та не бійся, тут ні з ким спати не потрібно буде, якщо сама, звісно, не захочеш. Коротше, зараз одягаєшся сексі-шмексі і ми їдемо в клуб. Там танцюємо, п’ємо коктейлі і просто гарно проводимо час, а завтра – ти з чистою головою ще раз про все подумаєш, адже зараз все одно ще на емоціях.

– Думаєш, допоможе?

– Не спробуєш – не дізнаєшся.

І я вирішила спробувати. Ремонт ще трохи почекає, а розслабитися мені дійсно не завадить.